«Промінть» серпень 1999 року.

Не спекулюйте прізвищем!    У нас тепер є багато різних фондів, які покликані допомагати знедоленим. Ми, незрячі, маємо також свій фонд, у народі його називають «Фонд Брайля». Насправді, він стосується реабілітації сліпих. Керує ним І.Павлишин — людина енергійна і завзята.    Річ у тім, що 19 квітня у газеті «Повір у себе» з’явилася про цей фонд стаття. Написала її К.Ситниченко. В ній, серед прізвищ тих, кому «Фонд Брайля» частково фінансував видання книжок, названо і прізвище Тетяни Фролової, тобто моє.    У газеті «Високий Замок» з’являється аналогічна стаття, вже іншої журналістки. І знову там фігурує моє прізвище. Далі — в «Рабочей газете». Значить, це не випадковість.    Найсмішніше те, що цей фонд на видання моїх п’яти книжок не допоміг ані копійкою. Хоча я зверталася неодноразово до І.Пав- лишина, а також і до К.Ситниченко, мовляв, що ж це таке? Дайте спростування. А вона мені:    — Я писар. Матеріали давав Іван Миколайович. Я до редакції газети «Повір у себе»: дайте спростування, напишіть, що прізвище Фролової було вказано помилково. Для мене це дуже принципове питання. Чекаю наступного номера — жодної реакції. Видно, з «босом» сваритися ніхто не хоче…    А чого ж? Дуже зручно: Тетяну Фролову все-таки у Львові знають. І цілком ймовірно, для її книжок кошти просити. І це вже, повірте, не смішно.    Ні, я не ображена, що «Фонд Брайля» мені не допомагає. Мене можна не визнавати, можна зігнорувати, але я не хочу, щоб спекулювали моїм прізвищем, тому й шукаю захисту в незалежної преси. Тетяна ФРОЛОВА.    м.Львів.    «За вільну Україну» 4 липня 2000 року.

 «Я не хочу, щоб моїм прізвищем спекулювали;

До редакції “Високого Замку” надійшов лист від львівської письменниці Тетяни Фролової. Ми не могли проігнорувати звернення цієї, без сумніву, талановитої людини. А що саме обурило Тетяну Фролову, ви дізнаєтесь з її слів.

Ні для кого не є таємницею, що жити зараз всім нелегко, за Деякими винятками. А що вже казати про людей-інвалідів або, як кажуть, неповносправних. До таких неповносправних належу і я з чоловіком, Лайошем Молнаром. Він – кобзар, а я пишу вірші. Виступаємо перед людьми, несемо їм своє щире слово і пісню.

За допомогою добрих людей вдалося видати п’ять моїх збірок (три поетичні та дві прозові). Я вдячна тим, хто допоміг мені видати в наш нелегкий час мої твори.

І от я підійшла до того, що змусило мене звернутися до газети.

Зараз є багато різних фондів. Ми, незрячі, маємо також свій фонд. У народі його називають “Фонд Брайля”, він має справу з реабілітацією сліпих. Керує цим фондом І.М. Павлишин. На підприємствах і в організаціях добре знають листи, написані від того фонду. І кошти надходять. А вже той фонд…

Річ у тім, що наприкінці квітня у газеті “Повір у себе” з’явилася стаття К.Д.Ситниченко про цей фонд. Хай би собі. Та серед прізвищ тих, кому “Фонд Брайля” частково фінансував видання книжок, назване і моє прізвище -Тетяни Фролової.

У газеті “Високий Замок” з’явилася аналогічна стаття вже іншої журналістки. І знову там фігурує моє прізвище. Отже, це не випадковість.

Найсмішнішете, що цей фонд на видання моїх п’яти книжок не допоміг мені жодною копійкою. Хоча я зверталася неодноразово до І.М. Павлишина.

Я зателефонувала до К.Д. Ситниченко: мовляв, що ж це таке? Дайте спростування. А вона мені:

– Я – писар. Матеріали подає І.М. Павлишин.

Тоді я звернулася до газети  “Повір у себе”: дайте, мої спростування, напишіть, прізвище Фролової було випадкове: помилково. Чекаю наступного момера – глухо. Напевно, з босом сваритися ніхто не хоче Ну що ж, логічно: Т. Фролову все-таки у Львові знають. І зручно для її книжок кошти просити. А це вже зовсім не смішно. Ні, я не Ображена, що “Фонд Брайля” мені не допомагає. і можна не визнавати, але я хочу, щоб не спекулювали моїм прізвищем. Тому і шукаю захисту у незалежної преси.

Тетяна ФРОЛОВА.

«Високий замок» 12 липня 2000 року.

 

—

(З приводу публікації Тетяни Фролової “Не хочу, щоб спекулювали моїм прізвищем” у газеті “Благовіст” 29-30 за 8 липня 2000 року)

Газета “Повір у себе” з прикрістю сприйняла публікацію п.Тетяни Фролової, шанованої нами і підтримуваної у творчості.

Редакція і не відала, що хтось пустив чорного кота поміж нас. Ця і прикрість непередавана жодними словами.

У “Повірусебе” п.К.Ситниченко передала допис через журналіста  Олександра Пестова, який готував матеріали, робив верстку, вичитував полоси, але не був штатним працівником газети, бо вона не СЭ мала і не має штату. Та, незважаючи на це, п.К.Ситниченко неправду” дивними даними підвела його та інших волонтерів благодійної газети.

Тетяна Фролова про приписування заслуг у виданні її збірок фондом “Брайля”, який не виділив жодної спонсорської допомоги, газету “Повір у себе” не повідомила, а повідомила тільки п.Олександра Пестова, який цю інформацію газеті “Повір у себе” не передав. шамовні Уміймо помилятись, уміймо попросити пробачення. Редакція “Повір у себе” просить це за інших дезинформаторів з натяком, щоб вони все ж вибачились, перед шанованою поетесою.