• Ах ти мармиза невмивана! Ах ти котолупе безмозкий! Нечупара розхристана! Ти хоч коли-небудь дивишся на себе в дзеркало?
• Намагаюся не дивитися. Та часом мушу. Так виходить.
• А ти дивись, дивись, яке ти страховисько. Директор фірми! А писати і читати не вмієш?
• Уявіть собі – вмію. Мусив навчитися. Ох, як же це тяжко було. Кляв усе на світі. Проклинав батька-матір, що не вчили мене змалку. Змалку воно якось легше. Але мусив – то й навчився. Бо без того ніяк не можна. Ясна річ, коли щось треба, то намагаюсь скинути все це на інших, бо у мене не дуже виходить. Але вмію.
• Ой, бідна ж я та нещаслива, – заголосила Баба Яга. – Нікому було мене до школи посилати, грамоти та уму-розуму навчити. Живу я тепер неписьменна та неосвідчена. А якийсь Чахлик, дурисвіт і остолоп, верховодить.
• Тихо, Яго, – заспокоював її Бабай. – тобі того не треба. Ти й без науки розумна. Ти ж не директор фірми.
• А якщо буду?
• Не будеш, я тебе запевняю.
• Ще чого! – обурився Чахлик. – там такі молоденькі та гарненькі відьмочки, що тільки ахнеш. І однак їм не світить директорське крісло. А ти…

В тій розмові найрозумніше і найспокійніше тримав себе Бабай.

• Ну от що, – сказав він. – облиште свої суперечки. Вони ні до чого не приведуть. Давайте краще заключимо угоду.
• З ким? З тією потворою? З тією розвалюхою? З тим, що чахне, чахне і ніяк не зачахне?
• Ну-ну!
• Тихо будь, Бабо Яго. Дайся на стримання. Пропоную: директор фірми Чахлик Невмирущий зобов’язується не чинити нам ніяких перепон у наших виступах перед туристами. А навпаки, сприяти нашій рекламі і популярності.
• Але частину зібраних коштів ви віддаєте мені.
• От бачиш, бачиш.
• Що? Ти знову за своє? Ми ж домовились.
• Чекайте. Але ж ви можете збирати, скажімо,не по десять, по двадцять гривень,або й по п’ятдеят.
• Можем, але ті гроші й нам самим згодяться. Так що…
• Не поживишся, Чахлику.
• Що ж… де моя не пропадала? Бідний я Чахлик, всі на мені їздять, всі на мені наживаються. Всі з мене користають. Ну, та вже що… надіюсь, в тій хатинці, що колись була на курячих лапках, знайдеться пляшка шампанського?
• Як для кого то й знайдеться. І не одна.
• Так давайте вип’ємо за мир і згоду і за нашу добру казку.

Бабу Ягу пересмикнуло.

• Я можу випити тільки за упокій твоєї душі.

Чахлик і Бабай засміялися.

• Ну де ти таке бачила, щоб у Чахлика душа була?
• Знаємо, добре знаємо, де Чахликова душа захована.
• Ну-ну!
• Знаємо, але нікому не скажемо. Якщо Чахлик нас діставати не буде.

Пили шампанське, плескали в долоні, плескали одне одного по плечах. Виглядало так, що розійшлися друзями, хоча кожен на інших тримав камінь за пазухою.

 

      Лякальний бізнес процвітав. Туристи одні одним розповідали, що фірма, мовляв, десь відшукала таких артистів, що просто диво.

• Баба Яга справжнісінька! З одним зубом! Уявляєте? Умора!
• А Бабай! Такого й злякатися можна.
• Кажуть, що Чахлик Невмирущий – директор фірми.
• Та ну! Це вже якась брехня. Як таке може бути?
• Не знаю. Так кажуть.

Може так би й було. Може так би й тривало ще довго. Та не дурень вигадав, що гроші псують людей. А Баба Яга, хоча й не зовсім людина, та все ж має людську подобу.

Якось Бабай сказав :

• Слухай, Яго, я так собі думаю… ми з тобою трохи вже пригрошилися. То чи не пора тобі привести до порядку свою хатинку. Ну нехай не на курячі лапки її поставити. Це вже зовсім старомодно, але трохи її підправити здалося б. Трохи я допоміг би, трохи ще якоїсь нечисті покликати б. За могорич вони тобі що-завгодно зроблять. Та й ступу не завадило б поновити, нове помело купити. Ти вже звикла плакатися та прибіднюватися. Це я знаю. Але ж я знаю й те, що ти не така вже й бідна. Наш лякальний бізнес приносить нам чималий прибуток, так що…
• І зовсім я не прибіднююся. Ти помиляєшся, Бабайчику. Навпаки. Ось глянь.

Баба Яга широко роззявила рот.

• Бачиш? – спитала.
• Нічого я не бачу. Пащека як пащека.
• Пащека! Делікатності тобі бракує. Я свого останнього зуба вирвала. От що!
• І навіщо ти це зробила?
• Як навіщо? Протези собі поставлю. Буду, я к усі. Я ж тепер на людях буваю.
• Дурне ти придумала.
• Як це дурне? Буду нормальна собі бабуся.
• Загубила ти наш бізнес – от що я тобі скажу.
• Вигадай. Загубила бізнес!
• Цей твій зуб робив тебе справжньою Бабою Ягою. Всі туристи з того зуба дивувалися. А тепер…

Бабай розпачливо махнув рукою.

• І міську квартиру собі куплю. І не подумаю підправляти свою хатинку. Набридло! Хочу жити з комфортом. Ступу поновити! Помело купити! І не подумаю. На скутері їздити буду. Ось так! Думаєш, не навчуся? Ще й як навчуся. Мій вік – то ще не вік.
• А наш бізнес?
• А що наш бізнес? Все буде нормально.
• Як же ж буде нормально, коли ти не будеш схожа на Бабу Ягу?
• То й що? Я буду звичайною собі артисткою. Буду грати роль Баби Яги. Як ото в театрі грають. Тільки у мене все вийде краще.

 

Бабай був у розпачі. І недаремно. Незабаром Баба Яга перебралася у комфортну міську квартиру. Ох, і нелегко їй було звикати до нових умов. То вона сусідів затопила, то баняки попалила, – словом, було їй непереливки. Сусіди так і прозивали її – Баба Яга. Вони й не знали, що так воно й було. На скутері вона не їздила, але була при параді: мала вставні щелепи, модну зачіску і сукню від закордонного модельєра. На Бабая тепер дивилася зверхньо: мовляв, хто ти такий і куди тобі до мене? Сумно дивився на неї Бабай. Він розумів, що їхньому лякальному бізнесу настав кінець. І не помилився. Коли Баба Яга у своїй новій подобі вийшла до туристів, вони її не сприйняли.

• Це не та. Куди там! От була у них Баба Яга. Справжнісінька! А це так собі. Тільки й того, що стара. От Бабай – то як справжній. Такого й злякатися можна. А Баба Яга – бутафорія.
• Шкода Баби Яги. То була справжня.

Лякальний бізнес став занепадати. Баба Яга нічого не розуміла.

• Я ж тепер краща, ніж була. Чому так?
• Може ти й краща, але тепер ти не Баба Яга.

Незабаром їхній лякальний бізнес і зовсім занепав. Живе тепер Баба Яга у міські й комфортабельні й квартирі. Інколи наймається за няньку дітей бавити. У неї це добре виходить. А що вже казки розказувати – то нікому так не вдається, як їй. Особливо про Бабу Ягу. А ви, містяни, пригляньтеся до своїх старших сусідок. Може баба Яга живе поряд з вами? Живе і не признається. Нехай собі живе. Аби тільки нікому зла не робила.