Дорогенькі ви мої. Друзі, Тетяночко і Лайошику! Спасибі вам, рідненькі за книжки, які ви мені прислали, я їх отримала, безмежно зраділа і кричала «Ура! Ура! Ура! Талантові слава!» я за тебе, Танечко, дуже рада і пишаюся тобою. Спасибі, що ви у мене є! це для мене дуже важно. Адже я вас обох люблю. І рада я, що довелося жити з тобою, Тетянко, в один час, що я знаю тебе як людину, і як поетесу і письменницю. То моє щастя. Твій талант, то- Божий дар. Я, певна- він підкорює людські серця. Я не можу читати твої твори без хвилювання. І я рада тому. Якби я хотіла читати так, як ти. Але кожному своє. Пиши, рідненька для нас чім побільше. Якби було здорово, аби вийшла твоя збірочка ще й по Брайлю. Я б її читала, коли захочу. Але й Сашко читає твої книжечки з радістю та охотою. Хотілося б мені ще хоч раз побувати у Львові. Походити, як в юності. По його вулицях. Побродити по Стрийському парку. Він, напевне, дуже змінився, та й саме місто, мабуть зовсім не впізнати. Змінилася, напевно, і наша школа. Та й ми всі помінялись. Які були, а які стали. Хотіла б усіх дуже побачити. Не знаю, чи буде у мене така нагода. Я знаю, що ви дуже зайняті. Що у вас зовсім мало вільного часу. Але по можливості напиши мені, Танечко! Хоч декілька рядків. Час рікою пливе. Життя не стоїть на одному місці. І з роками так хочеться уваги, хай крихту, від дорогих людей. Таню! Останню твою поетичну збірочку ти мені не вислала. Може і не зручно, але я хочу її мати. Ось і все. На цьому до побачення. Щирі мої друзі. Чекаю відповіді. З шаною та глибокою повагою Валентина і Сашко Врублевські. 3- 31. мої хороші.
Тетянко! Лайошик! Милі мої друзі! Ми з Саньком шлем вам самі найщиріши наші вітання! Ось трапилась нагода передати вам листа, і я хочу скористатися цією нагодою. Танечко! Я тобою пишаюся, люблю тебе дуже і молюсь за тебе Богу. Дякую долі, що я тебе знаю. Вклоняюся твоєму талантові. Це тобі Божий дар. Для мене ти є людина-легенда. І це так саме і є. ти своїми творами, віршами, виховуєш усіх нас. Я дуже рада за тебе, Тетяночко моя. Твоя тезка, Таня, котра принесе цей лист, хоче тепло і щиро відгукнулася про тебе. Вона читала по Брайлю, мабуть рукописи, твоїх книжок. І їй вони є дуже до душі. Вона сказала нам, що будуть твої книжки і на касетах. Коли де і як можна їх взяти і послухати на касетах. Повідомте мені, будь ласка про це. Танюшко! Над чим працюєш саме тепер. Лайошику! Ти мусиш пишатися своєю дружиною. І я знаю, що саме так. Хай же Бог пошле її ще більшої творчої наснаги і натхнення, і здоров’я тобі Тетянко на многая літа! Що є там нового у Львові, у наших дівчат. Як там твій синуля- Сашко. Ще не оженився? Як там наш Красючок? Передавай йому і всім кого я знаю щирі наші вітання. Чи виступала ти в нашому інтернаті дуже хотілося б зустрітися! Може вам скорше доведеться бути в Києві, ніж нам у Львові. Добро пожалувати до нас. Будемо вам дуже раді. Як знайдете час напишіть нам хоч декілька рядків. Хоча я певне, знаю, що часу в тебе- обмаль. Танюшо! Може твої вірші будуть колись-незабаром ще будуть вивчати в школі. Як би було то здорово!!.. я б дуже цього хотіла, щоб на них виховувалась наша молодь. Бач!- розмріялась. Але ж мрії буває і збуваються.
Дав би Бог!
Побалакала наче і перевідалася з вами. Бажаю вам щастя і весняної творчої наснаги.
Ще хочу поздоровити вас з святом Великодня! Хай син Божий веде вас до вершин. Достатку, слави і людської любові! Рада за тебе, Тетянко, так тримати і надалі. На цьому закінчую я лист і сподіваюсь на зустріч. До побачення. Валя, Врублевська.
Тетяночко! Лайошику! Ось взяла газету «Повір у себе». І Сашко читає мені, Танечко стаття про тебе, простіше про вас обох. І я знову і знову пишаюся тобою. Як би я хотіла почути пісню «Повір у себе», та не знаю, чи доведеться? Ти дістала, моя хороша, народне визнання і шану. Це так прекрасно. Пишу я вам під враженням прочитаного. І мій Сашко також тобою пишається. Треба було б написати цього листа раніше, бо стаття ще 2000 рік. Та потрапила вона до нас тільки тепер, тому й пишу вам з таким запізненням. Не знаю, чи отримали ви мого листа, якого я вам написала після того, я отримала твої книжки. Думаю, все ж таки, що отримали , але ще раз дякую вам за свято душши, яке ви зробили мені, Тетяночко своїми книжками. Для мене це світла, прекрасна, дивовижна віддушина у такий складний, нелегкий час. Дай Бог, тобі, Таню, здоров’я, сили, натхнення. І чім подовше прожити ти для нас всіх і для нашої рідненької України. Якби було б більше таких як ви, нам би зовсім по новому жилося. З цієї статті, епіграф, якої був «Підкуй, ковалю, мені Пегаса, бо я чекати не маю часу». Інтерв’ю брав у тебе Олександр Пестов, я дізналася, що побачила світ твоя нова збірка «Зачерпніть води в долоні» і ще вийшла книга для дітей «Казка за казкою» і що Лайошик випустив нотну збірку «Співаю серцем». Перш за все я вас обох с цім щиро поздоровляю. Рада за вас від душі, Танюшко ціх книжечок у мене ще немає, а я по любому дуже хотіла би їх мати. Хоча і не зручно просити та де їх купиш? Як собі хочете, але вишліть мені їх, чи так, чи за гроші. І ще одне. Коли побачить світ «Той широкий світ» і «У вітру на крилі», та «Зачароване коло» і окрема книжка «Моя зоря», я дуже хочу їх мати. Я як впиваюся твоїм талантом. Я ще забула «Слід Сінгалевича» книжку спогадів рідненькі, вишліть мені, будь ласка, ці книжечки. Я вам буду дуже вдячна. Я рада, Танечко, що ти змогла таки добратися до Парнаса. Так таки заради нас подовшити і побільше творить. Лист мі схвильований, сумбурний, але це зрозуміло. Це лист шанувальниці таланту своєму куміру. Передавайте наші щирі вітання всім нашим спільним знайомим. До побачення. Бувайте здорові і щасливі. З величезною шаною! Валентина Врублевська. Чекаю відповіді. Пишіть мої хороші.
Дорогенькі ви мої, Тетяночко і Лайошику! Доброго вам дня! Прийміть мої найщиріші побажання і самі найщиріші побажання у вашому житті. Насамперед будьте нам ви здорові на многії і многії літа. Київ, наш красень, стоїть на місці, але саме тепер, 7 лютого у нас по весняному тепло, аж якось-то не зручно. Лютий і така теплінь. Так саме не зручно і зовсім не звично. Та це все дарма. Ось тільки на здоров’ї нашім ці перепади погоди трохи відбиваються. Але нічого. А пишу я вам сьогодні листа ось з якого приводу. 5 лютого моя дорогенька сусідочка каже мені: «Валю, скажи Сашкові нехай зазирне у поштову скриньку, я дві години тому, забірала пошту, я зазирала, в щілинку, що у вашій скриньці лежать то якісь книжечки. Сашко зразу ж до скриньки. Вона була чомусь-то відкрита і зовсім порожня. Жалю та розстройству мого не було меж! Я і плакала я обурювалась одночасно і не знала, навіть, що і думати. А потім вирішила, а може це не ваші книжки? Може ви мені їх ще не висилали? Може це з Дніпропетровська? Бо ще мені пишуть і звідти? Напишіть же мені, ради Бога, і розвійте всі мої недобрі прогнози з цього приводу. Бо ж я тебе, Тетяночко, так люблю і Боготворю, як поетесу. І для мене, то справжній жаль і тоска, якщо вкрали дійсно твої книжки, якже яждала з таким нетерпінням. Це, дійсно враження для душі. Якщо це є саме так. І вкрали саме їх, то напиши мені про то або ж потелефонуй, що б хоч я знала. А може це вислав мені щось Красючина? Потелефонуйте і йому і запитайте його, чи він не писав мені, чи не слав листів? Здогадки та сумніви. Розвійте їх будь ласка. Якщо ж вкрали саме твої книжки, то я хотіла б придбати їх, тоді знову надішліте мені їх хоч у такий спосіб. Не відкладайте з листом, щоб я не хвилювалася з всього того. І ще висилайте заказним бандеролем, щоби мені їх вручили в руки, і аби вони не пропали знову. А може це пропали і не вони? Ось такі справи, мої ви рідненькі. Буду сподіватись на краще. Тетяночко! Мені, навіть страшно подумати, що у мене не буде твоїх книжок. Живемо ми, як усі тепер. Я також потроху складаю вірші. у дітей, як завжди, купа проблем. Треба ж якось виживати. Пишіть мені і ви. Хоча я знаю,що на то у вас дефіцит часу. Все одно пишіть, я чекатиму. До побачення. Ваші друзі! Валентина і Сашко Врублевські з Києва. Па-па, мої хороші! Пишіть. Танечко! Хоча і зарано, але вітаю тебе з Різдвом Христовим, святом 8 березня і з днем Валентина- днем закоханих! Будь завжди закохана у життя, у щастя, у Лайошика! Живи чім можна довше, здоров’я хай буде найміцнішим алмазом і прикрасою твого життя. Ти так потрібна, нам, Україні і всім людям. Дай Бог аби свято твоєї душі сяяло людям вічно.