Тетяночко! Лайошику! Доброго вам дня і здорові будьте! Милі ви мої друзі, ми з Сашком шлем вам свої найщиріші вітання. Прошу вибачення за те, що не зразу відповідаю вам, отримавши від вас газети «Повір у себе»! але так вже сталося, що тут поробиш? Якось не вистачило часу. Була трохи заклопотана. Таке часом буває у всіх. Танечко! Спасибі тобі за таку теплу статтю. Нам з Сашком дуже сподобалась. І було досить приємно, коли Санька читав її, а я собі слухала, «Наче й не про мене». Та чи ж заслуговую я там тих похвал. Ну так же тепло, просто  і щиро написано, так же гарно складено, що мені здалося ніби-то про когось іншого. Але, усвідомивши, що то все було пережито мною. І ти права, чуєш, права повністю, що вірші пишуться за любих обставин. Пишуться і все тут. Здається скільки людині потрібно. Трошки тепла, добре слово, і відчувати, що поруч і друг, який не дивлячись на всі негаразди тебе не продасть, і завжди тебе зрозуміє завжди і у всьому. Я щаслива, що ви у мене є: такі мої далекі і вірні друзі. А от що до Миколи Красюка, у мене навіть і слів не має. Разом вчилися, разом їли кашу і він же прекрасно знає, що я ніколи і ні де, не зможу надрукуватися і знаючи те, підклав мені отаку свиню. Ну що тут товариш. Ттака вже він є людина, не щира, і не доброзичлива, з гнилинкою в душі. Мені вже спадала така думка, я знала її від тебе, а це ще один тобі доказ маю. А тепер опишу вам ще ось такий випадок. Якось приїхав Красючок до Києва. В той же самий день він зателефонував нам і ми з Сашком поїхали і забрали його до нас погостювати. То було у вечері, а на ранок він мав зустрітися з чоловіком, який мав виплатити йому гроші від діаспори. Допомога бідним знедоленим на Україні. Через злучений Український допомоговий комітет, то як пояснив мені Микола бідним письменникам допомога від діаспори через видавництво Йосипа Зінкевича. Видавництво Зінкевича має назву «Смолоскип»- ще кажуть молоде вино. Почала просити у Миколи телефон та адресу того пана Зінкевича. Тоді не було йому куди діватися від моїх просьб і він дав мені телефон пана Йосипа Зінкевича. Я ж вирішила заховати той папірець аби не згубити і заховала так, що і сама рік не могла його відшукати. Думала, що згубила. А він лежав собі під хустинкою у комодіку і мовчав. Я розшукувала його досить довго і нудно і не могла знайти, його рік. Я хотіла скористуватися їм сама і вислати його вам. Вирішивши, що я його втратила, я двічі у листах просила Красюка вислати мені телефон і адресу «Смолоскипу». Та марно то робила. Він нічого мені не вислав і, навіть не змовився про це ні словечком. І от, випадково, складаючи, комодіку я зовсім недавно знаходжу розшукувани аркушик у хустинці. Зразу ж висилаю вам телефон видавництва «Смолоскип» пана Йосипа Зінкевича, може він допоможе вам грошима чи принаймні хоч щось надрукує з Таніних віршів.

216 26 96

Я теж думаю і собі туди звернутись. Я то я. я ніде не друкувалася і на мене вони можуть не звернути уваги. А на Таніни вірші, тим більш на її книжечки вони повинні відгукнутися. Пробуйте. Може якраз. Ось такі справи, а Микола не вислав мені адреси. Мабуть, пожалів. Ось такі справи. Я вислала б вам раніше цей телефон, але таке вийшло, що поробиш. До нас приїздила Тоніна Уляжся. Дуже і дуже чудова дівчина. І така розумничка. Ось і все. Написала вам, що хотіла. Ви, отримавши його листа, дайте мені про те знати. Хоча й ви не любителі писати листи, якось вже відпишіть мені. Дай Боже, що лист став вам у пригоді. Всім знайомим передавайте привіт.

До побачення.

Хоч і дуже зарання. Я вітаю вас з наступаючим Новим роком здоров’я вам і хай вам щастить у всьому.

Дорогенькі,Тетяночко і Лайошик! Прийміть мої щирі вітання і безмежну шану, повагу та любові. Перш за все, дуже ми вам вдячні за вислані книжечки. Це для нас радість і свято. Тільки жаль, що ти, Тетяночко, не написала нам хоч кілька рядків. Я зрозуміла це так, що ти дуже завантажена роботою, що часу вільного у тебе зовсім нема. Отримали ми вашу бандероль перед самим від’їздом на відпочинок за кілька годин до потягу. Дуже зраділи. З собою в дорогу не брали, щоби не пошкодити книжечки. Ще раз вам спасибі. Я дуже рада, що вчилася з тобою і живу з тобою в одну добу. Хай додасть тобі сили Господь, бо талантом він тебе вже нагородив ще з колиски, мила моя, Тетяночко, над чім ти тепер працюєш. Мабуть, що над поезією? А може я помиляюсь? Може чудові вірші з’являються на світ щоденно. Милі ви мої друзі, напишіть мені декілька рядків. Як живете, як Красючок? Що нового взагалі у всіх, кого я знаю? Моя заповітна мрія- хоча б разочок побути у рідному Львові, не здійсненна. А так би хотілося! На все Господня воля! Пишу листа вночі, і згадую юність, школу. Як плине час! Звідкіля береться старість? Все забирає час. Але твоя поезія мусить жити вічно
, і приносити радість прийдешнім поколінням. Ось такі думки зі мною сьогодні. Пишу вночі, бо вдень така спекотина, що навіть дихати важко. Таке враження, що скоро ми почнемо плавитись. З ким з нашої школи, Таню. Ти підтримуєш зв’язок? Якби зустрілися, то, здається,говорили б і говорили б. а писати то, як діалог, на який не чуєш відповіді. На цьому, до побачення, друзі мої. Ваші Валентина та Олександр.

Врублевські.