Милі мої, Танечко і Лайошик, доброго вам дня, і здорові будьте, маєте щирі вітання від Сашка і Валентини. Я така була рада вас чути. їй-Богу ніби-то доброю енергією переповнилася моя душа! Повіяло чимось рідним, святим. А як хотілося б зустрітися не в поспіхах, а по домашньому і наговоритися вволю і наслухатися твоїх віршів, Тетянко! Та, на жаль, від нас мало що залежить нині. Та що поробиш! Такі тепер реалії нашого життя. Таню, відсилаю тобі не два, а більше своїх віршів, аби ти мала змогу вибрати з них щось краще. Бо у тебе є досвід і талант, на який я покладаюсь. Танечко, я дуже люблю твої вірші. чому я не у Львові! Я б перечитала все, чого не має в збірочках. Напиши мені, будь ласка, чи вийде твоя збірочка по Брайлю і, якщо вийде- коли саме? Ще потелефонуй Красюку і скажи йому, що я просила би його відписати мені, чи одержав він мого листа чи ні. Я знаю, що ти заклопотана і відписати мені не так просто за браком часу. Живем ми з Саньком, хоч і біднувато, але весело і дружньо. Багато читаємо. І газети, і різні вірші, любимо слухати касети з піснями. Ваші касети також, дуже любимо і слухаємо її з задоволенням. Ще ми любимо просто бродити по вулицях: милуємося деревами «Каштанами», кущами, квітами на газонах. Сашко мені все це розказує. Обережно ласкаю квіти рукою і отримую найвищу від того насолоду. Взагалі, квіти- то моя слабість! То перейшло до мене, мабуть, від матусі. Сашок переписує вірші, а мені так захотілося написати вам декілька слів. Ост такі справи. Лайошику, у Києві на тебе чекає картопля, пам’ятай це. І при нагоді завітайте до нашої оселі. Ми будемо вам завжди раді. До побачення. Чекаємо вас і листів Врублевські.
Тетяночко! Лайошику! Ура! Я отримала нині «Солоспів». Як же це чудово, рідні ви мої. Дуже-дуже дякую тобі Танюшко, за збірочку, яку ти мені вислала. Кращого дарунку і не придумаєш. То є для души найбільша насолода і відрада! І спасибі тобі Лайошику, що ти є, і, що ти є саме такий. Ти надихаєш Таню писати, а у неї ж талант від Бога! Я дуже рада за тебе Таню! Пиши, як можна більше. Дарма, що не має часу для перепочинку. Це ж так чудово дарувати людям радість. Я поздоровляю вас обох з виданою збірочкою. Таки є Бог на світі. Я радію за вас, як дитина. Танюшо! Пиши якомога більше! Я дуже люблю слухати твої пісні з касети і Лайошикову бандуру і спів. Нікому їх не даватиму, а тільки ставлю їх друзям, щоб слухати. Таню! Листа твого я також отримала і перечитую його з задоволенням і радістю. І здається мені, ніби я зустрічаюсь і балакаю з тобою. Спасибі тобі за такого листа! Доброго, теплого, з якого проглядає твоя душа. Пишу сумбурно не складно. Думки накочуються одна на одну, бо тільки-що отримала «Солоспів»! ще не читали, але будемо читати твої вірші з задоволенням. Ще дуже приємно мені повідомити тебе, що я маю газету «Повір у себе», в якій є твої вірші і ваше з Лайошиком фото, дуже файно!я бережу цю газету і буду берегти. Сашка ж мій- хитрунчик! Почав читати мені твій вірш, не кажучи мені чий вірш. І я повір мені, вигукнула: «Та то ж, Таня, ваша Таня!» бачиш! Як це добре, що тебе люблять і і впізнають. Ще я маю твої вірші з «Школяра»!. Ось такі є утебе поклонники! Танечко! Напиши мені, будь ласка, чи вийшла твоя збірочка по Брайлю, чи ще ні? Якщо ж вийшла, напиши нам, як у неї назва. Може ж зможу дістати її в бібліотеці Островського. Щоб даром не морочити їм там голови. Якщо ж вона вже надрукована, я спробую її дістати в редакції. Ось такі справи. Я б дуже хотіла прочитати твої казки і твою «Стежку від воріт». Може ж коли і прочитаю, хто знає. Дуже хотіла з вами побачитись. Але щож поки що не має такої можливості, ні у вас, ні у мене. Такі наші гіркі реалії життя! Чудово, що ви робите потрібні з дітьми. Хай в їхні душі западе зернятко твого віршованого слова. Я знаю, що ти дуже зайнята. Але при можливості напиши, мені, Тетяночко, що нового у наших дівчат у Львові? Як там справи у нашій школі? Твій синуля Сашок- класний ти його не замучила, він радий за тебе і пишається тобою, чуєш! А що до Красюка, то Бог йому суддя. Адже порядочність чи є, чи її не має. Третього не дано. Жалкую, що покинула університет і не довчилася в свій час. Та що ж уже поробиш з тим. Пишу саме на Різдво, з яким вас вітаю, хай Бог дарує вам свою милість і допомагає у всьому завжди! До побачення! Валя, Саша. Вибач за помилки.
Дорогенькі ви мої, Танюшо і Лайошику! Доброго вам дня! І самі найщиріші вітання вам від Сашка і Валентини. Ось я і зібралася ще раз вам написати. Перш за все: Танюшо! З святом тебе жіночим! Я поздоровляю тебе, рідненька! Від усієї душі і щиро бажаю тобі потопати в пелюстках щастя, танути від палкого кохання! Тільки до Лайошика, чуєш! Лишайся завжди: доброю, щирою, простою і енергійною, ну просто: самою собою. Бо ти така саме і є. хай Всевишній завжди тебе рятує і допомагає тобі у всьому! Щоб вийшла ще не одна твоя книжка! Бо талант іти до людей. Хай щасливі будуть твої діти! Здоров’я! здоров’я! на многії літа! Взагалі, най здійснюються всі твої мрії! Миру тобі, і благополуччя, терпіння і всілякіх гараздів!
А тепер трішки напишу тобі про себе. Мій Сашуня дуже і дуже перехворів на грипп. Діти і онуки також перенесли цю підступну хворобу. Танечко! У мене є четвертий номер «Нащадків кобзарів». Я там читала і твої вірші! я хочу сказати, то дуже тчудово! Таню, ось ще хочу я тебе запитати. Ваша поетична світлиця, то тільки для Львів’ян? Якщо ж не тільки, то хто і як може стати її членом? Що для цього потрібно? І взагалі, як все це має виглядати? Напиши мені, будь ласка, хоча і ти дуже завантажена роботою. Що нового у наших однокашників? Як там Тоня і Уляжся? Може тобі відомо, чому Уляська не приїхала на канікулах до Києва? адже вона казала, що в січні обов’язково має ще їхати до Києва. Як там «Струмочок»? чи Лайошик грає у капелі бандуристів? Чи ні? Нас нині- закидало було снігом так, що аж набридло. Хоча тепер сніг майже розтанув, наробивши гидкої каши, а обабіч доріг його ще лежить чимало. Погода у нас мінлива, як примхлива дівка! Не знаємо, що від неї і чекати маємо. Дорогенькі мої, якщо ж ви будете у Києві, то обов’язково завітайте, до нас. Ми будемо вам завжди дуже і дуже раді. Ось, здається, і все, що збиралася вам написати. На цьому буду закінчувати свого листа. До побаченя добрі мої ви друзі! Хоч як-небудь постарайтеся мені відповісти я вас дуже прошу. Будьте щасливі і здорові! З повагою до вас. Сім’я Врублевських. 3 березня 1999 рік.