Я ще тоді не мала вишиванки
Я ще тоді не мала вишиванки,
Була у сукні геть не парадовій.
Я мала вірші. В кожнім моїм слові
Звучала думка справжньої львів’янки.
А може так, що і тернополянки,
Мого села, що зветься Білозірка.
Не треба полину, й без нього гірко.
Як жаль, що я не мала вишиванки.
Хотіла, щоб роїлися співанки,
Щоб мої вірші гордо прозвучали.
Серед бандур віки зухвало мчали.
А я була, нажаль, без вишиванки.
Писала вірші і писала прозу,
Втрачала друзів і втрачала розум,
Жила життям тривожним та буремним,
І нуртувало серце жалем ревним.
Мовчали весни, плакали світанки,
І я не мала все ще вишиванки.
Я ще одягну гордо вишиванку,
Я ще навчусь розважнішою бути.
В мені впізнають люди галичанку,
Чи то львів’янку, чи тернополянку,
Чи поетесу, що взялась від рути.
Полини
В Бога випрошу миру вам
Світу красу
В серці несу,
Тільки не хочу
З собою забрати.
Хай ожива
Давня й нова,
Буде без мене
Світ дивувати.
Буде світлою й доброю,
Землю голублячи,
А я гляну з-за обрію,
Білий світ люблячи.
Я позаздрю так щиро вам,
Тим, хто живе на землі.
В Бога випрошу миру вам
Й запашної ріллі.
Хай вам сіється й родиться,
Хай вам квіти цвітуть,
Хай добро у вас водиться
Й ваші діти ростуть.
А може колись чиясь дитина
Розгорне знічев’я книжку мою.
То буде для мене щаслива днина,
Заспіваю я птахом в зеленім гаю
Якщо Бог дозволить, прийду на землю
І, невидима, стану серед полів.
Я жила недаремно, творила ревно,
А мій вірш з часом не обмілів.
Молися, сину
Молись за Україну, сину мій,
За ту стражденну рідну Україну,
То, може, Бог почує голос твій
І зглянеться на тебе, на дитину.
Забудуть люди, що таке війна,
Та матерям довіку будуть снитись
Сини, котрих давно уже нема,
І мріям не судилося здійснитись.
Сказав Господь прощати ворогам.
Ми простимо, хоч важко те збагнути.
Та матері ніколи не простять
Синів, котрих не можна повернути.
Так повелось з прадавніх тих віків,
Придумано не нами, не віднині:
Впаде сльоза на голови батьків
І на дітей, котрі ні в чім не вині.
Молися, сину. Молитви твої
Почує Бог і порятує грішних.
Настане мир, заквітнуть солов’ї,
Осушить сльози матерів невтішних.
Пошли нам, Боже, миру на землі,
Хай Ангел нас оберіга незримо.
Хай буде хліб на нашому столі,
А чумаки сіль привезуть із Криму.