Тетяна Фролова Сама про себе (замість передмови)

Зустріч у потойбіччі

Не читала Вергілія

Ані Еврипіда,

Тільки дуже до смаку

Мені «Енеїда».

Хай вибачить поет славний,

Я його шаную,

Але трохи на ту тему

І я повіршую.

Кажуть, на тамтому світі

Немає кордонів,

Ні обов’язків ніяких,

Ніяких законів.

Як хтось брехав, то й я брешу,

І совість не мучить.

Хто назнався лиха змалку,

Той сам себе учить.

Отож, брехню розказую

Не свою, почуту.

Звісно, кожен відбуває

Тут свою покуту.

Кого в рай, а кого в пекло

Тут розподіляють.

Що при житті заробили,

Те по смерті мають.

Кожен має свого Бога

І свою молитву.

Аби тільки не зчинили

Між собою битву.

Бо тоді не дасть їм ради

Ні Аллах, ні Будда,

А поліції немає.

І що тоді буде?

Козак Матвій на тім світі

Зустрів басурмана.

Та не просто собі турка,

А таки ж султана.

– Здоров, – каже, – голомозий.

Чи й тут султануєш?

На тім світі розкошував,

То і тут пануєш?

Потилицю чухаючи,

Зітхнув бідолаха.

– Та яке там! Не султан я,

А слуга Аллаха.

– Воно важко, – сказав козак.

– Таки занудьгуєш.

Султанував та пишався,

А тепер слугуєш…

Співчуваю. А як жінки?

Чи багато маєш?

– А жодної. Це морока,

Либонь, сам те знаєш.

Воно й добре, що не маю.

Що з ними чинити?

Було чубляться та б’ються,

Годі зупинити.

– Не за тебе вони бились,

Не за твою вроду.

Тепер жодна й не згадає,

Мов канув у воду.

Вони золота хотіли

І лестощів трішки.

Жодна б з них не мандрувала

За тобою пішки.

А моя! Голубка сиза!

Стільки находилась.

Як почула, що ранений,

То тут і вродилась.

Ото жінка скажу тобі.

Не твої проблеми.

Я її не проміняв би

На твої гареми.

  • О, голубе, мій гарем,

Треба тобі знати,

Став з роками тягарем –

Сором і казати.

– Воно й видно, що ти турок,

Не нашої віри.

Біда тому чоловіку,

Що не знає міри.

От ти. Скільки мав жінок!

На якого лиха?

Була б собі одна пава,

Покірна та тиха.

А там може б ще пішов

На якусь забаву.

Захотів би, то б знайшов

Чужу гарну паву.

І ніякої мороки,

І мала затрата.

Як у раю. Маєш свою,

А чужа для свята.

Та ще й євнухів завів –

І нема підмоги.

І ухекали тебе –

Та й протягнув ноги.

Не від кулі, не від шаблі,

Таки ж від хвороти.

Ухекали тебе баби.

А от тепер хто ти?

Не султан, слуга Аллаха,

А йому й байдуже,

Хто там його славить-хвалить.

– Правду кажеш, друже.

– То ти в раю чи у пеклі?

– В чистилищі поки.

І не знаю, скільки буду:

Місяці чи роки.

Ну, а ти що поробляєш?

– Я? Стою на чатах,

Аби в рай не проникали

Блудливі дівчата.

– Е, то ти я бачу змисний.

І тут влаштувався.

– А чого? Я ж ненавмисне,

Сам не набивався.

Попросили – я й згодився.

Скільки того діла?

І пильную, аби котра

Дівка не влетіла.

– То нехай би заходили.

Кому вони шкодять?

– Йди до пекла. То там вони

Табунами ходять.

До вибору, до кольору, яку тільки хочеш.

Хоч не дивись і ходи так,

Заплющивши очі.

А я повз них пробігаю,

Немов і не бачу,

Бо за себе не ручуся –

Маю таку вдачу.

Стою собі та й дивлюся.

Скільки того люду!

А що в пеклі набачився –

Повік не забуду.

– Ти ж у раю. Чого ж тобі

До пекла ходити?

– Та… Інколи посилають

Горілки купити.

– Там горілка продається?

Я таке й не думав.

– Так то ж бізнес. Там хтось когось,

Видно, напоумив.

– І за те їх не карають?

– А за що карати?

Там у пеклі відбувають

Всі аристократи.

Як же вони без горілки

Можуть обійтися?

А як вип’ють, виробляють –

Хоч і не дивися.

Та й у раю дехто любить,

Як ніхто не бачить.

– Щось, либонь, ти трохи брешеш,

Матвію козаче.

– Я не твого батька син,

Брехати не вчився.

Якби тебе в рай пустили,

То ти б подивився.

– Ти був добрий козарлюга.

Я тебе затямив.

– Не моя у тім заслуга,

А моєї мами.

Та ще діда. Ми з ним тепер

Згадуєм минуле:

Як бували у Синопі,

Були і в Стамбулі.

Шкодуємо, що мало вас,

Голомозих били.

А туркені ваші гарні,

І ми їх любили.

А ще скажи, коли знаєш,

Все хочу спитати:

Якби тебе оживили,

Ким хотів би стати?

– Козаком, – сказав султан

Й посміхнувся мрійно.

– Коли шабля при тобі,

Тоді так… Надійно.

Хай би мною милувались

Ваші українки.

Був би собі козаком

І не мав би жінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

sixteen + 11 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.