Бізнесмен

Лежить Семен на канапі

Та й собі міркує.

– Ніби ж добре заробляю,

А грошей бракує.

Я і сам не доберу,

У чому причина.

– В тому, голубе, що ти

Просто пиячина.

От якби ти, чоловіче,

Та був бізнесменом,

То тебе я називала б

Не просто Семеном,

А по-батькові вліпила б,

Щоб мав більшу шану.

А так… Що там величати

Ту мармизу п’яну?

Ніхто тебе не шанує

І не поважає,

Бо нема грошей у тебе

Й бізнесу немає.

– Маєш, жінко, ти на плечах

Голову немудру.

Бізнесмен і не дивився б

На таку лахудру.

Хіба взяли б для обслуги,

Щоб їсти варила,

Та й віддали б тебе заміж

За кума Гаврила.

Гаврило п’є не так, як я,

Більше і дорожче.

Як прийде додому п’яний,

Тещу й жінку трощить.

Не фотомодель ти, жінко,

І не кінозірка.

Неприбрана, задрипана – одним словом Ірка.

Якби я був бізнесменом…

Мав би таку даму,

Що й не бачили тут близько

Отакого краму.

Мальована, пудрована,

Вбрана, як картинка –

Аж би мені не вірилось,

Що то моя жінка.

– Ах, ти ж пугало городнє!

Он про що ти мрієш!

Ти ж, як теє одоробло,

Ступити не вмієш.

Ні ступити, ні сказати

Якесь путнє слово.

А як скажеш щось розумне,

То й то випадково.

Вип’єш чарку, вип’єш другу –

Та й заснеш чи плачеш.

От найми мені прислугу –

А тоді й побачиш.

Прибиратись і я вмію,

Якби були гроші.

Накупила б модних суконь

Та мешти хороші.

Малюватись не навчилась –

То наука хитра.

Та навчуся, бо на плечах

В мене не макітра.

Тоді мене прирівняєш

До кралі своєї –

І збагнеш, що твоя жінка

Ще краща за неї.

Якби мав ти таку кралю,

Як собі гадаєш,

То не був би бізнесменом,

Сам те добре знаєш.

Для такої кралі треба

Великі видатки.

На косметику для неї

Пішли б твої статки.

Не зосталося б на пиво

І на стограмівку.

Отоді ти нагадався б

Про мою домівку.

Прилетів би, мов на крилах,

Щоб порятувала –

Пригорнула, напоїла,

І нагодувала.