Листки гортає осінь кольорові (на спомин Феліксу Фролову)

Не вірю я, що ти мене не любиш.

Чи не любив, чи розлюбив – однаково.

Це вже не має значення ніякого.

Коли знайшов щось, то ще більше згубиш.

Не вірю, що тебе я не хвилюю.

Не знаєш, що листи твої цілую,

Написані ще в юності далекій,

Коли дітей приносили лелеки.

І нам принесли два синочки любих.

Тоді з тобою ми були у шлюбі.

Ми тішилися нашими синами.

А потім щось подіялося з нами.

Все зникло, наче й не було ніколи.

Та безнадія й досі серце коле.

Тебе помчало, мов у круговерті,

Аж до кінця життя і аж до смерті.

Я дітям, як могла, давала раду.

І не картала вже тебе за зраду.

Тобі покари в неба не просила.

Щось зносила, а щось було несила.

З дружинами тобі щось не щастило.

Та не така, а та ще нетакіша.

Хилилась осінь і скорботна тиша.

Осіннє листя шлях тобі стелило.

І плакали покинуті дружини,

І їхні сльози випали дощами,

Тобі прощали щось чи не прощали…

Лягли на спомин лілії й жоржини.

Я знаю, що хотів би ти у Львові.

Та що тепер про те вже говорити?

Листки гортала осінь кольорові.

Їй ні за що було тебе корити.

 

Кричать на смітнику ворони (письменнику, що не зовсім вдало перефарбувався)

На смітнику кричать ворони,

Щось підбирають від людей.

А ми видумуєм закони –

Шматки розтоптаних ідей.

І кричимо, що ми всевладні,

Що нам належить цілий світ.

Насправді ж – кволі й безпорадні,

А тим пишатися не слід.

Історію перекроїли,

Не знаємо, хто ми такі.

Щось приховали, утаїли,

Забули спомини гіркі.

Тепер вже можна й покричати,

І битись в груди кулаком.

Ніхто не кине вже за грати

І не назве більшовиком.

А ви були! Бо як не бути?

Черпали там своє тепло.

Та все це хочеться забути,

Немов того і не було.

Паплюжив хтось і мову, й віру,

І Україну, і народ.

Вас не заслали до Сибіру.

Ви не цурались нагород.

Було все чесно і відкрито,

Ніхто не ціливсь навмання.

Ви із партійного корита

Черпали премії й звання.

« Той був мерзотник, той був злодій.

От тільки я таким не був».

Навчився вже нових мелодій,

Старих, щоправда, не забув.

Зникають кольори червоні.

Вони не модні в наші дні.

Кричать на смітнику ворони.

Ворони – справжні, а ви – ні.