Славному гідромету на згадку
(Що можемо, те й даруємо. Зате, щиро)
Хтось про політику, а я про гідромет
І про примхливі пустощі природи.
Як музика, хвилюючий момент:
По радіо звучить прогноз погоди.
Десь, мабуть, тут захований гіпноз,
А може і хмільного трунку чаша.
Як часом і не справдиться прогноз,
То знаю я, у тім вина не ваша.
Таке життя. Веселе і сумне.
Нікуди нам не дітись від природи.
Дивує і захоплює мене,
Коли почую я прогноз погоди.
Чого чекати нам? Тепла чи гроз?
Чи ще якихось витівок природи?
Якщо коли й не справдився прогноз,
Ну що ж, то примхи нашої погоди.
Якщо комусь із вас на повезло,
Якщо у когось доля нещаслива,
Хай змиє дощ всі прикрощі і зло,
Хай на землі тоді проллється злива.
Нічого вам нового не скажу.
Дай, Боже, нам частіше жартувати.
Почути хочу я Надію Жук,
І Савченко, і Дімову, і Хватик.
Ми ще зустрінем не одну весну,
А за весною й літо недалеко.
Я чути хочу Любу Кузьміну,
І Банаха, і Халу, і Карпеко.
Поміж старих, поміж нових пісень
Зринає раптом думка філософська:
Для мене добрий розпочнеться день,
Коли в ефірі Оленька Носовська.
Природі нам нічого не шкода:
Ні сонця, ні дощу, ані негоди.
Нехай живе наш славний Кульбіда –
Великий маг примхливої погоди.
Марті Кінасевич (світлій пам’яті)
Минаються люди й зірки,
Ніщо не буває довічним.
І вічної пам’яті присмак гіркий
Стає лише смутком трагічним.
Марта Кінасевич відійшла.
Стільки мала і снаги, і хисту,
І людського справжнього тепла,
І ні слова, що було без змісту.
Вже для неї зупинився час.
А можливо, це лиш нам здається.
Десь в ефірі її серце б’ється,
Розумом освічуючи нас.
Ми ж не знаєм, що воно і як,
І вона нам того не розкаже.
Білий сніг їй на могилу ляже,
І зоря впаде – це добрий знак.
Потім весни зацвітуть барвінком,
Потім літо гіллям зашумить…
Що таке життя? Всього лиш мить.
Потім ціла вічність для спочинку.
Спіть, Мартусю. Вас життя втомило.
А можливо й люди. Є межа.
Вам тепер ніхто не заваджа.
Лиш би серце зболене не нило.
Ваша щира українська мова.
Ваше слово не розгубить час.
Вас любили. Ви були для Львова
Тим, чим Львів, напевно, був для вас.
Може десь в ефірі ваше слово
Й досі переконливо звучить.
Вас ніщо не вабило зі Львова.
Львів шанує вас, хоч і мовчить.