Іван зробив крок вперед.

– Я.

– Ти? А хто ти такий?

– Я – Іван Балух.

– Такого не знаю.

– Це мій брат.

– Нічого собі братик!

– Микола ж перший поліз. Всі бачили.

– Розумію, хлопці. Але без міліції тут не обійтися. Ще й приїжджий плутався. Ні, ні. Треба кликати міліцію.

– Та нащо тобі ті проблеми? Затягають тебе. Хіба ти Миколу не знаєш? Сам до всіх наривається. А тут знайшовся такий, що його поклав.

– Треба за лікарем послати. От пригода, мать його… Тільки того ще мені бракувало.

– Не треба лікаря. Він сам скоро очуняє. П’яний був, тому довше.

– Ач, який розумний!

– Я бачу, що вам було б більше довподоби, якби я тут лежав, заюченний кров’ю.

– Ну, ну. Ти тут не дуже.

– Сказав, що скоро очуняє. Нічого я йому такого не зробив. Просто заспокоїв трохи, щоб не ліз.

Тут Микола і справді лупнув очима, не розуміючи, де він і що з ним. Матюкнувся, хотів встати, але не міг. Хлопці помогли йому стати на ноги. Він п’яно хитнувся і знову став матюкатися. Нарешті спитав:

– Хто мене? Хто мене так, таку його…

Хлопці повели очима на Івана.

– Отой шкет? Та я ж тебе…

Вже хотів замахнутися, та хлопці стримали.

– Не лізь,  – тихо сказав Іван. – Ще охота? Іди додому і проспися.

– Ах, ти ж…

Полетіли матюки. Але тут втрутився завклубом.

– Ти, Миколо, і справді іди додому. Нащо тобі мати справу з міліцією? І мені проблеми, і тобі не дуже. Сам розумієш…

– Ні, ментів не треба. Я піду додому. А з тобою, шкет, ми ще зустрінемося на вузькій доріжці.

– Добре. Зустрінемося. Тільки ти не пий перед тим.

І коли Микола, похитуючись, пішов, хлопці кинулися розпитувати у Івана.

– Скажи чесно, як це в тебе вийшло? То ж бугай.

– Дуже просто. Він тільки й того, що великий, а битися не вміє. Та ще й п’яний. От я його і поклав. Тут без проблем.

– Ти знаєш якісь прийоми?

– Знаю.

– Навчиш?

– Ні.

– Чому?

– Бо це зброя. Для захисту, а не для нападу.

– А сам де навчився?

– Так вийшло, що навчився.

– Класно ти його. Треба було ще йому врізати.

– Я тільки захищаюся. І лежачого не б’ю.

Дівчата тим часом смикали завклубом, щоб починав вже дискотеку. Життя входило в своє звичайне русло, до якого всі звикли.