Настуньку Перепилишину прозивали Вдовою. Хто її так прозвав – того ніхто не знав, але тепер всі її так називали. Провела хлопця на війну – та й овдовіла. Вдова та й Вдова. Ніхто наче й не дивувався. А була ж молода і гарна. Навіть дуже гарна. А от … Вдова. Її довгі густі коси не вміщалися під вдовиною хусткою. Правда й те, що Настунька не дуже й любила ту хустку. Більше ходила розв’язана. Хустка їй і не пасувала, і чомусь заваджала. Старші молодих пригальмовували.