Кобзар (співає):

В Царіграді на базарі,

В Царіграді на базарі,

Де збирається торговина.

Там брат сестру запродає,

Там брат сестру запродає.

Та не знає, що взять має.

Вона сама собі ціну знає.

Бере гроші, не лічачи,

Срібло-злото, не важачи.

Срібло-злото, не важачи,

Китаєчку, не мірячи.

 

Автор: Маруся дослухається до пісні. Ворожка непомітно зникає.

Автор: Ніч. Світить місяць. Берег річки. Обережно, скрадаючись, виходить Маруся.

Маруся: Ой, як страшно. І місцина якась непевна. Я ж тут ніби все знаю. Та вдень – то одне, а зараз… Бабусю, ви тут.

Ворожка: Тут я, тут.

Маруся: А чому ж я вас не бачу?

Ворожка: А навіщо тобі мене бачити? Досить того, що ти мене чуєш.

 

(Кричить нічна птаха)

 

Маруся: Ой!

Ворожка: Чого ти? Нехай собі кричить. Загадай бажання.

Маруся: Загадала. І що?

Ворожка: Тепер лови зірку.

Маруся: Ловити зірку? А як?

Ворожка: Розкрий обійми і… Лови!

Маруся: Ой! Гаряча яка! Пече!

Ворожка: Кидай скоріш в річку.

Маруся: Ой!

Ворожка: Тепер твоє бажання збудеться.

Маруся: Збудеться! Як гарно! А я загадала, що тієї осені вийду заміж.

Ворожка: Вийдеш заміж. Тієї осені.

Маруся: Як же гарно! Я щаслива! Найщасливіша на світі!

Ворожка: Вийдеш заміж. Але не за того, кого ти собі надумала.

Маруся: Як не за того? Не за Левка?

Ворожка: Ні, не за Левка.

Маруся: Я не розумію. А навіщо ж мені виходити заміж за іншого, коли я люблю Левка? Гей, зорі, ви чуєте мене? Я люблю Левка!

Автор: Зашумів вітер, зашелестів очерет, зашепотіли верби.

Потаємний шепіт: Ш-ш-ш-ш! Вийдешш заміжшш!

Маруся: За Левка?

Потаємний шепіт: Вийдешш заміжшш!

Маруся: Ви мене лякаєте. Навіщо ви мене лякаєте? І місяць зайшов за хмари, і зіроньки згасли. А де ж моя зірка, яку я зловила? Попливла кудись. Понесла її річка аж до моря. Не треба було її відпускати, то може б я у неї щось розпитала. А я відпустила, кинула її у річку. І тепер нічого не знаю про Левка. Так і не розпитала. Бабусю, де ви? І бабуся зникла.

 

(Кричить нічна птаха)