– Там і живе. А що їй? На свіжому молоці та картоплі… Чхати вона хотіла на нашу роботу і на нас заодно. А ви тут розвели… «Ах, сексуальне рабство!» Та то така дівчина, що сама кого хочеш в сексуальне рабство візьме. Молодець Настя. Хвалю. Крутий норов у дівчини.

Марія Григорівна вийшла. В кабінеті панувала мовчанка. Потім Валерій Павлович якось знічено заговорив.

– Видно, дістали ми дівчину. З тебе, Василю, завдання не знімається. Треба, щоб Настя вернулася на роботу.

– Хіба б дурна була.

– Оце так? Про рідний комбінат! Ну-ну!

– А що ж тут доброго? Сидиш від зорі до зорі, світу білого не бачиш – і заробляєш копійки.

– Ну ти, Василю, на заробіток скаржитися не можеш.

– А я й не скаржуся. А от дівчата…

– А що дівчата?

– Та нічого. Ще у якої дім недалеко, щось собі привезе – то ще сяк-так. А у Насті ж нікого немає.

– Ти диви! – здивувався Віктор Романович. – За Настю заступається. Видать, сподобалася думка про комсомольське весілля.

Всі посміхнулися. Напруга спала. Обстановка розрядилася.

– Ну, товариші, розходимося – і за справи, – скомандував Валерій Павлович.

– А то Марія Григорівна всім нам дасть чосу.

– Валерію Павловичу, Марія Григорівна явно мітить на ваше місце.

– Може й мітить. Та не з її куцим розумом.

– А розум, скажу  я вам, не завжди потрібний. Інколи він тільки заваджає. Головне  – це хватка.

– Що ж, Вікторе Романовичу, хватка й у мене не слабенька. Чує моє серце, ми з нею ще повоюємо. І не тільки на партійних зборах.

– Е, Валерію Павловичу, хіба можна з жінками воювати?

– А Марія Григорівна хіба жінка? Що ви побачили в ній від жінки?

– А груди?

– О, це так. То суттєво.

Молоденька активістка заступилася за свою майстрову.

– Чого ви поза очі пльоткуєте? Як вам не соромно! А ще чоловіки!

– Ти права, Оленко. Тисячу раз права. Ми просто розпустилися.

 

Захеканий Степан забіг до баби Харитини. Настя саме молоко цідила. А хлопець з порога:

– Насте, переказували наші хлопці, щоб ти до клубу приходила.

– А ваші хлопці що мені мають до розказу?

– Та нічого, – знітився хлопчина. – Так просто. Дивуються, що ти до клубу не йдеш. Всі дівчата йдуть, а ти не йдеш.

– А що там у вашому клубі цікавого?

– Та так… Кіна крутять, танці часом бувають.

– І ти танцюєш?

Хлопець спаленів.

– Я – ні. Я тільки в школі. А в клубі ні. То що хлопцям сказати? Ти прийдеш?

– Ні, Степане, я не прийду. Танцювати я не вмію, а кіна дивлюся по телевізору. А чому хлопцям спало за мною питати? Не знаєш?

– Просто так. Подивитися. Нова дівчина. Цікаво.

– Ти дивися там, не плети нічого зайвого.

– Та я що? Я нічого. Я тільки сказав, що ти гарна.

– А хіба ж я гарна, Степане?

– Дуже.

– Вигадуєш ти все. Ну, біжи, мені ніколи.

І вже поралася біля плити, готуючи вечерю. Треба ж і тому вчитися.