Онисиха

  • А хоч би Ївжин. То що? Хіба поганий хлопець? Працьовитий, не пияк, не баламут.
  • Зате у нього мати кульгава.
  • То й що! Я ж не за матір заміж іду, а за її сина, за гарного роботящого парубка.
  • Не такий вже він і гарний.
  • Ба ні, мамо, не кажіть. Таки гарний. Скажи хоч ти, Марусю.
  • Та… Я на парубків не дивлюся.
  • А чому не дивишся? Хіба ти не дівка? З нашою матір’ю так і посивієш в дівках.
  • То й посивію. Мені однаково.
  • Ну як може бути однаково? Коли стоїш з милим при місяці, а він цілує тебе… Так любо. А мій Іван! Він так мене любить… Ні, я не посивію в дівках. Хоча б там що, а я таки вийду заміж за свого милого.
  • Не вийдеш. Бо я тобі навіть драної ряднини не дам. А кульгава Ївга не дозволить своєму синові взяти тебе голу, босу і простоволосу.
  • Ти чуєш, Марусько? Я у своєї матері навіть драного рядна не заробила. То для чого, скажи, я дихаю порохами та на руки хухаю? Для чого мені те прядиво? З нашою матір’ю…
  • А-а, вже вам мати не така? От підеш в невістки до кульгавої Ївги – отоді й побачиш.
  • Більшої наруги, як зазнала я у рідної матері, я в жодної свекрухи не зазнаю.

Онисиха стріпнула свій фартушок, потім закрила ним обличчя та й заридала-заголосила.

  • Ой, бідна ж я та не щаслива! Від рідної доньки довелося таке почути.
  • Та й пішла до хати.
  • Навіщо ти, Насте, збиткуєшся над матір’ю?
  • Я збиткуюся? То вона наді мною збиткується. Парубок сватати мене хоче, а вона затялася. Та ти ж чула.
  • Ти довела матір до плачу.
  • До плачу? Ти бачила її сльози? Не бачила. І я не бачила. Артистка наша мати, от що я тобі скажу. Стріпала фартушок, а потім же закрила ним лице та й заголосила. Без сліз заголосила. А послухай-но, у хаті тихо, не голосить. Артистка!
  • Не можна так, Насте. Вона ж таки наша мати.

Тут уже розплакалася Настя.

  • А мені життя калічити можна? От почекає Іван, пожуриться, а потім іншу посватає. А я що? Ти того не знаєш, бо ти не любила нікого.
  • Не любила! А звідки ти знаєш, що не любила?
  • Ти? Любила?
  • Ще й як любила.

У Марусиних очах блиснули сльози.

  • Просто про те ніхто не знав. Характер у мене інший, ніж у тебе.
  • Кого ж, сестричко? І чому я не знаю?
  • Бо ти ніколи мною не цікавилася. Ти завжди була заклопотана собою. Танцями, досвітками. А я любила Петра Теслярчука.
  • І що?
  • І нічого. Ти ж знаєш, що мене мати нікуди не пускала. І Петро женився на другій. Так, як ти кажеш. І тобі таке буде.
  • Ні, мені так не буде. Просто ти не боролася за свою любов. Не вміла чи не хотіла. А я так легко не відступлюся. Ні, я буду боронити свою любов, як дикий звір боронить своє дитинча.
  • Нічого в тебе не вийде.
  • Вийде. От побачиш, що вийде.

Настя зі сльозами обняла свою старшу і таку безталанну сестру.

  • Прости мені, моя сестричко, що я була така недобра і неуважна до тебе. А ти, бідна, на самоті долала свою біду. Якби ж я знала…
  • То й що?
  • Може щось би зарадила.

Марія тільки зітхнула. Прядиво лежало без руху.

  • Чекай. Але Петро, здається, розлучився. Щось я таке чула.
  • Так, розлучився. Вони не довго й пожили разом. Розбіглися. Та що мені з того?

З хати вийшла захмарена мати.

  • Отак ви працюєте! Нехай робота сама робиться! А ти, Насте, в невістки зібралася. Ти думаєш, що свекруха дозволить тобі так ледачкувати? Потурати тобі буде?

Прядиво знову закурило порохом. Настя почала пісню, журливу, як одвічна жіноча туга. Її підтримала Маруся, і пісня полилася на два голоси, сумна, аж за серце брала.

За лісом темненьким

Нічого не чую.

Не одную нічку

Вдома не ночую.

Пусти мене, милий,

В вишневий садочок,

Не рвала й не буду

Твоїх ягідочок.

Тільки вирву квітку

Із рожі з барвінку

Та й пущу на воду

До своєго роду.

  • Ото завели! Як старці на паперті. Ану припиніть скиглити.
  • І на каторзі пісні співають, – сказала Настя та й далі повела пісню, ще гучніше, ще жалібніше.
  • Пливи, пливи, квітко,

В воді не всихайся,

Прошу я, родоньку,

Мене не цурайся.

А прядиво курило порохами, аж дух забивало. А осінь сіяла холодним дощем, готувалася до зими.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × five =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.