Кукса задумався.

– Завдала ти мені задачку, моя крулево. А може ти й права. Та що гадати? Завтра ж і спробую. А вже потім ти не відкрутишся. Поведу тебе до шлюбу – і будеш ти моя. Моя навіки!

– Але для того треба ще…

– Не забув. Пам’ятаю. Це зробити буде важче, ніж знайти роботу.

– Що? Зв’язали тобі руки і ноги?

– Ні, Євцю, ні. Просто хлопці вже так звикли: як тільки що – до Кукси. І вже як Кукса скаже, так і має бути. Та й я, чесно кажучи, звик. Ти навіть собі не уявляєш, як приємно владарювати над тим босяцьким світом.

– Доведеться їм відвикати. І тобі також. Або…

– Відвикнуть. І я також відвикну. Я надто тебе люблю, щоб не зробити так, як ти хочеш.

Кукса задумався, а потім сказав:

– А ти, Єво, сильна особа. Мене, Куксу, прикрутила!

– Ще не прикрутила.

– Вважай, що вже.

– Це буде тільки тобі на користь. Подумай добре. Якщо не зараз, то колись ти це зрозумієш.

– Ні! Зазіхнути на волю самого Кукси! Оце тобі й панєнка!

– Ти ще можеш відмовитися і залишитися вільним.

– Якби я міг відмовитися. Але ж я не можу. Це ти зв’язала мене по руках і ногах. А ще прив’язала до себе так, що ні дихнути. Солодке ярмо…

 

Весілля не було. Дві дівчини, два хлопці і молоді. Вінчалися в костелі. Потім обідали у Єви: пляшка горілки, пляшка вина, борщ і вареники з картоплею. От і все весілля.

– Розкішно, – сказали дівчата, і хлопці хвалили кулінарку Єву.

Про батьків своїх Йосип чомусь нічого не розповідав. Єва знала, що вони є, що живуть у Львові, але на вінчанні їх не було. Єва при всіх не сміла про них питати, а коли вони залишилися удвох, спитала:

– Твої батьки проти нашого шлюбу?

– Ні. Чому ж проти?

– А чому ж тоді їх не було?

– Ну… Не було – то й не було. Давай, Єво, хоч сьогодні не вирішувати ніяких проблем. Добре?

– Добре, – закохано сказала Єва, однак все думала та й думала, чому не прийшли Йосипові батьки.

А вони просто давно вже махнули рукою на свого непутящого сина, а на його балачку про те, що він жениться, дивилися, як на черговий його вибрик, і не надали тому серйозного значення. Були ще й інші причини, чому Йосипові батьки не були у них на вінчанні, але про те ми поговоримо пізніше.