– Ми всі тут, злодійко, – сказав король лісів. – І всі ми хочемо, щоб тебе не було у нашому мирному лісі.
– Та я вже… Та я вже буду хорошою, – зарюмсала Баба Яга.
– Знайди хоч когось одного, щоб тобі повірив. Будеш мати нагоду стати хорошою. Я відправляю тебе в Африку, в пустелю. Там ти нікому не зможеш чинити зла. Тимпаче, що за тобою буде наглядати величезна кобра. Я її про те попросив.
– Ой! Помилуйте!
– Досить. Я вже давно спостерігаю за тобою. Я знаю про всі твої безчинства. А ти ж як думала? Тому…
Зараз Горпина зовсім не була схожа на Бабу Ягу. І навіть не вірилося, що вона могла бути така люта. Вона незмигно дивилася на Лашту. Що стояв перед нею, такий, як у дні її молодості. Здається, вона і про короля лісів забула.
– Ти, Лашто… Такий гарний, як був колись…
– А ти, парубче, – сказав король лісів, – не слухай її теревені, а посип їй до ніг свяченої солі і покропи її свяченою водою. Нехай з неї те зло вийде. То може ще колись нормальною людиною стане.
– Ні-ні, не треба, – залементувала Баба Яга.
– Ой, пече! Ой, гаряче! Хоч би ти, Лашто, пожалів мене. Я ж тебе таки любила.
– А ти хоч кого-небудь пожаліла? А ти мене пожаліла, коли мої двері замуровувала?
– Все. Досить. Мені ніколи. Мені треба лісові справи вирішувати. Приготуйся, Бабо Яго. Полетиш в пустелю. Під нагляд великої кобри. Коли станеш людиною, тоді я може дозволю тобі повернутися у ці краї. А зараз… Лети, лети, помело, забирай з собою зло.
– А-а-ай! – закричала Баба Яга. Той крик віддалявся, віддалявся, а потім зник зовсім.
– Все. Полетіла. Нема. А треба вам знати, що це була остання Баба Яга на землі. Тепер на землі нема жодної Баби Яги. Бо ця вже ніколи не буде Бабою Ягою. Тепер про Бабу Ягу будуть тільки казки розказувати, а немудрі батьки будуть нею дітей лякати. Казки – це так. Бо що то за казка без Баби Яги? А далі ви й без мене у всьому розберетеся. Ах, так. Ще ж Степана з дітьми додому відправити. Станьте ближче. Візьміться за руки, щоб не погубилися. Зараз ви вже будете вдома. Заплющіть очі. Крібле! Крабле! Бумц!

Казка закінчилася,
Приказка лишилася.
Добру казку почули,
А про приказку забули.
Що це за казка без приказки?
Що це за приказка без казки?
Для хлопчиків і дівчаток
Перегорніть казку знову на початок.
Щоб ще раз прочиталася
І щоб запам’яталася.
А хто казку читати занову почне,
Хай не забуде згадати і мене.