(Усі колядують. Входить Коляда. Це дівчинка в українському
строї)

Миколай

– Я ходжу по світі.
Де маленькі діти.
Подарунки ношу
І у Бога прошу,
Щоб росли ви дужі,
Розумні і добрі,
До справ не байдужі,
У житті хоробрі.
Я – Чудотворець, отже чарівник.
То, може, в кого є якесь бажання
Або якесь прохання, говоріть?

Хлопчик

– Чудотворче, Миколаю, поможи, благаю:
Дуже хочу прислужитись для рідного краю.
Щоб зміцнів я духом
І змужнів щоб тілом,
Україні прислужився
І словом, і ділом.

Миколай

– Добре, хлопче, це бажання
Здійсниться, я знаю.
Є ще діти-козачата у нашому краю.
А хто до науки не ставиться ревно,
Хто часто матусю доводить до сліз,
Є в мене засіб, старий, але певний.
В школу сьогодні його я приніс. )Показує різку. реакція залу.)
Але приніс я, здається, дарма:
Кажуть, у вас тут ледачих нема.
Це правда?..

(Реакція в залі).Одні кажуть: є, другі кажуть: нема.)

Хлопчик

-Святий Миколаю, поможи будь ласка,
Щоб гучніше на уроці
звучала підказка.
Щоб з домашнім завданням
я не мав мороки,
Щоб однокласники давали списувать уроки.

Миколай

– Ах ти ж – ледачий, невдячна дитина!..
Хто ж з тебе виросте? Що за людина?!
(Намагається дістати хлопця різкою. Витягає мишу, кидає
хлопцеві)

– Ось подарунок, якого ти вартий!

(Сильний грюкіт у двері)