Ой хто, хто Миколая любить…

скачати у форматі PDF

  ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ

Всі діти те знають, і навіть дорослі, котрі теж колись були
дітьми, що в грудні є така чарівна ніч, одна-єдина, коли
стається диво: до дітей приходить святий Миколай і розкладає
їм свої подарунки. Всі вважають, що святий Миколай
приходить тільки до чемних, до слухняних дітей. Але це не
зовсім так. Цей дідусь дуже добрий. Інколи він приходить і до
неслухів, вибачаючи їм їхні пустощі, але часом поряд з
подарунком кладе маленьку різочку, щоб начувалися і не
пустували.
Всі діти з нетерпінням чекають святого Миколая. Декотрі
навіть пишуть йому листи. Але цей дідусь – справжній
чарівник: він і без листів якось відгадує найпотаємніші думки і
мрії дітей. І як це в нього так виходить? Того не знає ніхто.
Дорослі не зізнаються, але й вони чекають святого Миколая. А
раптом і їм щось принесе? Потай сподіваються і чекають
маленького дива. І часом таке трапляється, що й дорослим
щось перепадає. Тоді, повірте мені, дорослі теж радіють, не
менше, ніж діти.
Та все-таки цей добрий і невтомний святий Миколай
найчастіше приходить до дітей, до найкращих,
найслухняніших. Тож старайтеся, діти, будьте чемні і слухняні,
щоб святий Миколай не обминув вашу хату. А поки що,
чекаючи святого Миколая, погортайте цю книжечку. Хто вміє
читати, той почитає сам, а хто читати ще не навчився, нехай
попросить татка чи маму, братика чи сестричку, аби прочитали
книжку про святого Миколая. Мені здається, що вона добра і
цікава. А головне – ця книжка для всіх: і для тих, хто вже
ходить до школи, і для тих, хто ще тільки ходить в дитячий
садок, і, думаю, навіть для дорослих. Бо кому не хочеться
згадати своє дитинство? А моє побажання вам таке: нехай до
кожного з вас неодмінно прийде святий Миколай. Нехай
збуваються всі ваші мрії і сподіванки. Ростіть здорові і щасливі,
приносьте втіху своїм батькам, своїм вчителям та вихователям.
І нехай з вами завжди буде добра казка.
Тетяна Фролова

ПОДАРУНОК ДЛЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Зимовий довгий вечір. За вікном мороз тріщить. Під ногами
перехожих сніг порипує, аж ніби кричить. Але перехожих на
вулиці мало. Всі в такий вечір сидять по своїх домівках,
гріються: хто біля групки, хто біля батареї. На такий мороз
ніхто з хати й не витикається. Хіба вже кому край. Тоді
вискочить та й підтюпцем біжить, куди вже там треба.
У Даринчиній хаті тепло. Дрова у плиті потріскують,
групка аж пашить теплом. Кіт Мурко на канапі згорнувся
клубочком – біля групки гріється. Бабуся Марія шкарпетки
в’яже. Щоб клубочок далеко не втікав, бабуся його в решето
кинула – нехай там крутиться, не втече. Внучка Даринка до
бабусі горнеться. Ласкава дівчинка. Вона любить свою бабусю.
– Бабусю, – стурбовано озвалася Даринка, – а як же Святий
Миколай до дітей з подарунками ходитиме, коли такий мороз і
стільки снігу випало?
– Нічого. Святий Миколай ні снігу, ні морозу не боїться.
Зима – його улюблена пора року.
– А звідки ви, бабусю, про те знаєте? Хіба Святий Миколай
вам казав?
– Ні, не казав. Але я й сама знаю. Бо ж до дітей він
приходить не весною, не влітку, а взимку. От і поміркуй.
– Бабусю, – оченята у дівчинки заблищали радісним
блиском. Бабуся те спостерегла і відразу здогадалася: її
маленька внучка вже щось придумала.
– Бабусю, а чи не могли б ви зв’язати теплі шкарпетки для
Святого Миколая?
– Чому ж не могла б? Можу зв’язати. Тільки, думаю, що
Святий Миколай має теплі шкарпетки. Бо взимку йому без
теплих шкарпеток ніяк не можна.
– А якщо й має, то однак йому було б приємно одержати
подарунок. А то він ходить, ходить, всім подарунки роздає,
натомиться, а йому ніхто нічого й не подарує. Образливо. А тут
він прийде – а йому подарунок – теплі шкарпетки. Ще й
листівочку підпишемо: «Святому Миколаю від Даринки та її
бабусі». Святий Миколай зрадіє і посміхнеться. А це завжди
гарно, коли хтось посміхається. Правда, бабусю?
– Правда, моя хороша.