ЯК ПИШЕ ТЕТЯНА ФРОЛОВА?
Пише традиційно, якщо говорити про манеру, пише по-філософськи, якщо говорити про внутрішню енергетику та смисл її поезій. її вірші – це ніби свіжий струмінь води для спраглого. Не випадково остання книжка поетеси має назву “Зачерпніть води в долоні”.
І сьогодні хочеться покаятися в тому, що надто багато душі віддано бодлерам і семенкам, а безпретензійну справжню поезію відсунено дещо вбік. Знаємо факти, коли зацикленість формальними вправами приводила талановитих поетів до втрати святая святих – самої поезії…
Разом з тим Тетяна Фролова постійно ускладнює й освіжує свої образи, епітети, метафори, тематично розширює свою поетичну палітру, досягаючи того вимріяного Рубікону, який називаємо новаторством. Ось короткий, як постріл, вірш:

Я стою на сплетінні віків і епох.
Заглядаю крізь роки в минуле й майбутнє.
А чи знає, чи віда Творитель наш Бог,
Що моє покоління невпинне й могутнє?
Що пройшло воно гострий чорнобильський гарт.
І не стане вже більш на зболілі коліна,
Бо інакше тоді йому жити не варт,
Бо інакше його прокляне Україна.

Правдивим відкриттям для всіх нас є проза письменниці. Тяжко відірватися від першої частини спогадів Тетяни, які мають загальну назву “Вклонюся землі”. Треба все зробити для того, щоб вийшла і друга їх частина.
Відомо, що найважче писати для дітей. А Тетяна Фролова своїми дитячими віршами, вже своєю першою збіркою казок впевнено увійшла до числа кращих дитячих письменниць. Тернопільський осередок Наукового товариства імені Шевченка має намір висунути кандидатуру Т.Фролової на звання лауреата премії імені Іванни Блажкевич.