“Я СТОЮ НА СПЛЕТІННІ ВІКІВ І ЕПОХ…”
Христос воскрес!
Провидінням Божим ювілей прекрасної української поетеси Тетяни Фролової випав на світлий воскресний час. І це глибоко символічно, адже кожним своїм рядком поетеса утверджує християнську істину, без якої не було б нашої віри – Христос воскрес!
Учімося у цієї незвичайної жінки. Навертаючись до Бога, до церкви, не охаймо і не ахаймо за кожним словом “Боже ж мій, Боже!” Нехай кожне наше слово волає до Бога своєю суттю, а не взиванням Його імени всує, бо гріх се є. Не забуваймо, що спочатку було Слово і Слово було Богом.
Та коли усе наше єство прагне створити власну молитву в поезії, тоді творімо її. І знову вчімося у нашої поетеси! Бо хто ще так картає нас, недолугих, іменем Христа, як вона. У переддень творчого вечора Т.Фролової під час засідання ювілейної Гнатюківської комісії я запросив присутніх на цей вечір. Слово взяв відомий тележурналіст та літератор Ярослав Гевко і прочитав дивовижного вірша Фролової “За що ти, люде, розіп’яв Ісуса? Всі були вражені. Ось ці рядки:

В глибінь віків заглянути боюся,
Та вже душі не стримати порив,
За що ти, люде, розіп’яв Ісуса?
Хіба зате, що Він добро творив?..

Не спинені чорнобильським відчаєм,
Ми славимо, о Господи, Тебе.
І кожен день Ісуса розпинаєм,
Як не Ісуса, то самих себе.