КОРЕСПОНДЕНЦІЯ ВІД ВАРВАРИ СОКОЛОВСЬКОЇ ТА МИКОЛИ САРМИ-СОКОЛОВСЬКОГО
ЛИСТИ
Дорогий славний кобзарю п. Лайоше і Ти, поетесо Тетяно, – ніжне ладо моєї кобзарської душі, Христос Воскрес єдині!
Я Вашою приязню та любов’ю до мене і особливо, присвяченою мені, вражений до солодких сліз. А разом зі мною моя дружина Варвара. Шкодую, що вже на кінцевій зупинці, а мені ще хочеться пожити для Вас кобзарю, і поетесо. Ви для мене – справжнє диво у наш шалений час. На великий жаль, я, крім паралічу, ще втрачав зір, і вже не читав, ні друкував сам. Все це робить за мене дружина. Вже п’ять років на стіні німує моя бандура, як шпаківня-пустка, в якій відлунює вже не мій голос, а лише старечий кашель. Однак, я як кобзар козацького гарту, це відчув і навіть пишу прозу.
Дарую Вам, славне подружжя, за книжку моїх поезій «Коріння пам’яті». Хай вона Вам розповість про мене та про прожите, мною життя. Чим я жив і живу зараз. Сподіваюся, що ця книжка в якійсь мірі Вам надасть ще більшої творчої наснаги та любові до України. Бажаю Вам обом здоров’я міцного та ясної мислі!
Незважаючи на мій патріарний вік, я до землі уклонюся милому подружжю. Якщо хочете промовити до нас слово, телефонуйте: 2-29-43. Біля телефону завжди дружина.
Щиро Ваш,
кобзар о. Микола Сарма-Соколовський