Розділ 16Вечір у хаті

Був вечір. Мама видоїла корову. Наш чорний кіт відрізняв по звуку, коли ставили в кухні дійницю з молоком, а не просте відро з водою. Я теж відрізняла. Кіт з голосним нявкотом побіг до мами, просячи

молока. О, зараз він почне голосно хлептати.

Всі ще докінчували свої справи надворі. Мама розпалила в плиті і почала готувати вечерю. По хаті пішло тепло. Ніяке паливо на світі не може замінити потріскування прутиків та сухих ломачок. Через роки я несу в душі тепло того домашнього вогню. Електрика, газ… Все це прекрасно, але дрова… Це щось особливе і майже обрядове.

— Мамо, а я також хочу місити.

Мама місила галушки. Я дістала від неї кусочок тіста і починаю формувати з нього бублики — у нас казали „калачики”. Потім мені мама їх спече на плиті. Вони для мене дуже смачні, хоча із звичайного тіста, не солодкі. Але ж я сама їх зробила.

Всі сходяться до хати. Вечір. Потріскує гасова лампа. Вся родина у зборі. Кожен має що розказати: що бачив, що чув, що де сталося.

Я не дуже люблю, коли всі дома. Я найменша, мені нема про що розповідати. Я тільки слухаю. А я люблю, щоб зі мною розмовляли. От, коли ми з мамою удвох, — то інша річ. Але часом і я заслухаюся, коли щось цікаве розповідають, забувши про мене.