Розділ 12Сестра Ніна

Сестру Ніну я дуже любила. Певно, і вона мене любила. Вона брала мене з собою скрізь, куди лиш ішла. А ще вчила мене, малу і нерозумну, сумних мелодійних пісень про дівочу долю, про вірну любов і про зраду, про бої і відвагу. І, пам’ятаю, на мою дитячу душу мала величезний вплив. Я, може навіть більше ніж дорослі, відчувала цю красу вірності, відваги, біль утрати. Бо вони дорослі, вже до цього звикли, вони вже з цим зжилися. А на мене, дитину, що ще не знала

Сестра Ніна вчила мене сумних мелодійних пісень і стала першим моїм вихователем

життєвих негод, але вміла відчувати, це накладало свій відбиток. Я ще багато чого не розуміла, але, що не збагнув розум, те відчувало маленьке дитяче серце. Я журилася з дівчиною, що вже не вийде більше в зелений гай, бо її милий покинув.

Коли мене забув, Забудь на світі жить, А як маєш другу, Не дочекай любить.

Ніна співала ніжним високим голосом. І я вторила їй дитячим, не зміцнілим альтом. Може саме вона, кирпатенька дівчина, стала першим моїм вихователем.