Та раптом зашумів вітер – верховинець, листя з дерев посипалося, крони понахилялися. І на галяву просто згори опустився зелений трон, уміло змайстрований з гілок і зак- вітчаний усіляким лісовим зіллям.

• • • Лісовий цар, – загуло довкола.

На троні сидів невеличкий зелений чоловічок. На голові в нього була корона з дубового листя. Всі схилилися перед ним. Лише чумак Сидір стояв собі та й спокійненько розг- лядав лісового царя.

• • • А ти, чумаче, чому переді мною не схилиш свою горду голову? – озвався після привітання цар до Сидора.
    • Бо не чув ще нічого про твої вчинки, царю, і не знаю, чи добрі вони, чи злі.
    • Я дбаю про всі ліси на землі, про всі дерева, кущі, зілля,

про всю живність. Я слідкую, щоб все росло і цвіло в свій час, щоб всі законів лісових дотримувалися.

• • Тоді я схиляюсь перед тобою, царю, – і Сидір вклонився цареві. – Але дозволь запитати тебе, як же так сталося, що допустив ти в свої володіння злого чаклуна?
  • Скажу. Щоб цінувалося добро, мусить бути і зло. Бо- ротьба із злом гартує і єднає всіх.
  • Ні вже, царю, придумай щось краще для єднання. На те ти й цар, – сказав Сидір.
  • Гаразд. А тепер скажи мені, Сидоре, як я маю тебе нагородити за те все, що зробив ти?
  • Коли твоя ласка, – сказав Сидір, – то я б хотів мати коня, бо без коня мені не добратися додому.

Цар плеснув у долоні – і на галяві з’явився кінь: грива – як жар, копита – місяцем підковані. Подякував Сидір за такий дарунок.

• • Проси ще. Що хочеш, проси, – сказав цар.
  • А мені більше нічого не треба. Силу маю, руки вмілі, – захочу – все матиму.
  • Гордий ти, чумаче. Та я все ж нагороджу тебе. На ось тобі батіг. Кого вдариш ним – покірним тобі стане: чи то звір, чи людина.
  • От дякую тобі, царю. Для жінки моєї це те, що треба.
  • Ну – ну, це не для жінок.
  • Та я легенько, люблячи, щоб розумнішою була. Всі засміялися.
  • А ще . На ось тобі гаманець, котрий ніколи не буде порожнім, скільки б ти з нього не брав. А ще . Перстень. Бо яка ж казка без чарівного персня? Як сутужно тобі буде, поверни камінчик на ньому – і я до тебе на допомогу прийду. Подякував Сидір цареві, поклонився на чотири боки, сів

на свого коня та й поїхав додому. А в лісі ще довго тривало свято. І всю ніч там соловейки співали , хоч їм і не час був співати, бо літо стояло у розпалі.

90

Зміст

!. Приказка з

2. Козак 5

з. Серце коваля !7

1. Казка про чарівний перстень,

або як дід Мусій у казку ходив 24

1. Казка діда Карпа 4з
2. Пригоди Чумака Сидора 59

9!

Літературно-художнє видання

Тетяна ФРОЛОВА

КАЗКА ЗА КАЗКОЮ

Авторське редагування Ілюстрації Ірини Гев

Здано в набір Підписано до друку

Формат 60х84/32. Друк офсетний. Папір крейдований.

Ум. друк. арк. Обл. -вид. арк. Ум. фарбовідб. Вид. № . Зам. №

Видавництво “Край” 79008, Львів, Підвальна, 3

Комп’ютерний набір та верстка КЦ “Фенікс”

79012, Львів, Сахарова, 7.

Пустомитівська друкарня.

м. Пустомити, Грушевського, 31

92