Микола Сарма-Соколовський, листопад 1997
ПІСНЯ ПРО ГОЛУБІ КАРПАТИ
Пригадались знову голубі Карпати,
А над ними – небо ясно золоте.
Ой, пішов би плаєм друзів пошукати,
Та немає давніх, далебі, ніде.
Отуманіли гори – пойнялися часом,
Голосом трембіти трембітять здаля.
І лунає пісня, як душі окраса,
Радістю воскресла збуджена земля.
Папороттю квітнуть у Карпатах ночі.
Місяць сяйнолиций, дивна світло-тінь…
А між скель потічок весело струмоче,
Що паде до звору в темну глибочінь.
До серця Марічки пролягала кладка –
Не один хлопчина похитнувсь і впав.
В пам’яті, як чічка, залишилась згадка
Про славне дівчисько з відділу УПА.
Голубі Карпати величчю урочі.
А потічок часу все кудись тече.
І мені відгнились стан гнучкий дівочий,
Шепіт і зітхання в царині ночей.
Пісне моя, пісне, − джерело любові,
Сонячно ласкава, як весняний сад.
Відгукнися, пісне, в серці юнаковім,
Що не бачив зроду голубих Карпат.
ДУМА ПРО СЛАВНОГО КОБЗАРЯ САРМУ-СОКОЛОВСЬКОГО
Зібралися аж п’ятнадцять бандур
До одної хати,
Бо хотіли свого пана-майстра,
Преславного кобзаря Сарму-Соколовського
Із святом вітати.
Аж що кожна та бандура
Одними руками змайстрована-налагоджена,
Піснею заквітчана,
Соколом увінчена.
«Ой, батьку, ти наш, Сармо-Соколовський,
Пане-майстре знаменитий,
Та візьми котрусь із нас в руки,
Та на голосі зберися,
Та до струн доторкнися.
Та згадай молодість свою співучу,
Та заспівай пісню-думу невмирущу,
Та щоб гори заплакали,
Та щоб небо засміялося.
Та щоб нашим ворогам в пеклі холодно стало».
«Гей, молодість моя співуча,
В глибоких снігах загубилася,
В сибірській тайзі дрімучій заблудилася.
Та вже ж моя молодість співуча,
Кінно не приїде
І пішо не зайде,
Та вже ж вона, молодість моя співуча,
І з далекого Сибіру
Та на рідну Україну
Та дороги не знайде.
Та понесе вона мою пісню,
Мою думу невмирущу
Та по цілому світу
Та уславить нашу Україну
І Дніпро широкий,
І козацьку силу
На многії літа».
Ой, будь славен,
Батьку наш, кобзарю,
Сармо-Соколовський,
Та поміж кобзарями,
І хай твої пісні-думи невмирущі
Мандрують віками!
Хай твої бандури дзвінко струнні,
Піснею заквітчані,
Соколом увінчані
Та й ідуть по світу,
Та утвердять славу України
Та кобзарську думу,
Та козацьку силу
На многії літа!
На ім’я ювіляра до Львова та Новомосковська прийшли телеграми та листи з: Сум, Києва, Рівного, Луганська, Миколаєва, Чернігова, Черкас, Тернополя, Івано-Франківська та інших міст України, а також: Польщі, Німеччини, Франції, Австралії і Канади.
Ініціатор та організатор ювілею у Львові – Михайло Баран, кобзар, заслужений працівник культури України.