РЕЦЕНЗІЇ, КОРЕСПОНДЕНЦІЯ, ВІДГУКИ У МЕДІА

C:\Users\Acer\Desktop\маленький узор.jpeg

ВІРШІ ЯК ПІСНЯ

(передмова до збірки Вероніки Феде)

Мені не дуже подобається, коли поетична збірка починається з біографії автора, а надто, коли цей автор − жінка. Може, це й потрібно, але… А що, коли почати ось так… Віра Кирилова, тобто Вероніка Феде, − мила жіночка, невеличка на зріст, жвава та енергійна, виповнена позитивних емоцій. Їй в житті було дуже нелегко, та якось зуміла вона зберегти всю пристрасність своєї вдачі, недоторканість почуттів. Її школярка-донечка Оксанка допомогла душі ще більше розкрилитись і осмислити сенс життя.

«Казка про пташину пісню» − це перша поетична збірка Вероніки Феде. Могла б бути і друга, і третя. Просто… банальна істина − нема коштів! І що тут вдієш? Треба робити, що можеш, і все.

Колись мене до глибини душі вразив її вірш про паперового птаха, що таки зібрався з силою, обірвав ниточку, що тримала його, злетів на дах і заспівав… Може, це символ? Може. Я не буду гадати. Але вірш цей чомусь глибоко запав мені в душу.

Ось збірка. З такою дивовижною назвою «Казка про пташину пісню». Може здатися дивним: чому цей паперовий птах, що звільнився від нитки, котра його тримала, і заспівав… Чому казка про того птаха дала назву для збірки? Адже книжечка має ще цілий ряд гарних віршів, і навіть дуже серйозних, і зовсім не казкових. Є тут, скажімо, розділ «Я − краплинка свого народу». Сюди увійшов вірш «Пам’яті Станіслава Шендрука» − написаний хвилююче, з болем, з небайдужим ставленням до світу. Серед інших віршів цього розділу і поезія, присвячена рідним Мостиськам.

Або взяти хоча б розділ «Моїм батькам»: «Срібна корона» − вірш, присвячений матері, «Татові», «Моєму батьківському дому». До тієї збірки увійшли розділи : «Моя любов трояндами розквітла…», «Спогади», «Весна»…

Чому ж все-таки паперовий птах, казка про його пісню? І на першому плані цілий розділ дитячих віршів, що називається «Оксанці і всім дітям світу». Очевидно, автор підсвідомо чи цілком свідомо розуміє, що діти – це головне, найголовніше. І треба думати, хто з них має вирости. Тому в цьому розділі не тільки йдеться про паперового птаха, а й про «Неподарований букет», «Про їжачкову ялинку», «Скромність» (я б сказала, що це дуже серйозний вірш) та інші. Тут сонечко дарує хмарці барвисту веселку, дівчинка Сяна шиє для котика сукню, тут звірята чекають Святого Миколая. В цьому розділі, як і в збірці, багато добра і теплоти, чисті і щирі почуття, котрі хочеться увібрати в свою душу.

Нехай же для авторки ця перша збірка буде щасливим початком. Перша збірка… Це так хвилююче. Це ніби перше дитя. Беріть її обережно і доброзичливо, щоб не сполохати паперового птаха.

Тетяна Фролова

C:\Users\Acer\Desktop\маленький узор.jpeg

ПРИСВЯТА ТЕТЯНІ ФРОЛОВІЙ

Як добре, що на світі є такі,

Що по житті ведуть сліпців,

Отих, у кого розум спить

І дух людський змілів.

У них і душі щедрі,

І серця гарячі,

Та й бачать часто дальше нас,

Байдуже, що не зрячі.

Велику силу Правди

Творять діла малі.

Спасибі Вам, Тетяно,

Що Ви є на Землі.

03 грудня 2009 р.

З вдячністю і повагою Колектив Чайчинецької ЗОНІ І-ІІ ступенів

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

nine − seven =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.