ГУДЕНЬКИ (Жіночі теревені)

Минала зима. Вже на горбочках сходив сніг.

– То ще не весна, – казала Семениха. – Ще рано. О, ще як закрутить – то тільки начувайся.

– Але паска сього року рання. Хоч би нам верба на вербну неділю розпустилася. А то й святити нічого буде.

– Розпуститься, – заспокоїла всіх Семениха. З Марією було якось так застишно. Хоч жінки вже й самі були немолоді, але Семениха вносила в їхній гурт лад і спокій.

– Варко, чого мовчиш? – Озвалася Федора. – Піст для тебе – то найбільша покута. Правда?

Жінки засміялися.

– Чого там покута? – Здається, аж розсердилася Варка. – Хіба я не така, як усі?

– Е, Варко, не кажи. Їсти пісне, я знаю, ти можеш. А от без скоромних розмов та пісень тобі важко. Ну признайся. Ми ж тут свої.

Нарешті і Варка посміхнулася.

– Та вже мушу, дівчата. Але нічого, я після свят надолужу. А як подумати… То що нам ще в житті зосталося? Або молитися, або банделюки гнути. То я собі так думаю: нехай Семениха молиться – так їй вже на роду написано, а я буду банделюки гнути, якщо мені Бог дав такий гострий язик. Давайте, Семенихо, вчіть нас щось постове. Давайте вже співати. Бо ті сороки таки доведуть до гріха.

– Так, так, Маріє, давайте співати, – підтримали жінки.

– Співати – той співати. Тільки якої б то? Хіба отієї…

Ой, на горі, на горі,

На горі високій

Там стоїть Спаситель

На хресті прибитий.

Ой, Боже ж мій, пане,

За що терпиш рани?

През нашу волю злую

Сточив кров з водою.

Ти, грішнику лютий,

Гріхами набутий,

Образив єсть болезненну

Аж у боку рану.

Ти, грішнику, кайся,

Іди сповідайся.

Перестань грішити,

Можеш в світі жити.

Ти, грішнику, кайся,

Іди, сповідайся,

Вдарся до покути –

Можеш в небі бути.

– Я й покути не боюся,

О гріхах не дбаю,

У розкошах проживаю,

Грішить й не покаюсь.

– Слухай, чоловіче,

Покута й тримає.

Янгол тебе одречеться,

Сам будеш проклятий.

Янгол прилітає,

В бік його торкає,

Страшним судом устрашає,

Душу навождає.

Як навезуть дров

Із темного лісу

Та й розкладуть огонь вічний

Та й на душу грішну.

Та ще скажуть пити

Так гіркого трунку,

За розкоші сього світу

Завдадуть фрасунку.

Ой, Боже мій, Боже,

Страшна смерть на ложі.

Набралася душа гріхів,

Що й збутись не може.

– От яка дивна пісня. Я ще такої й не чула.

– То псальма, – пояснила Семениха. – Їх не всі знають і не скрізь співають. У нас співали – то я навчилася і запам’ятала. А тепер хіба що кобзарі ще їх знають. Та кобзарям при теперішній владі не все можна співати. Та декотрі все ж співають.

– Скільки ж то на світі всяких пісень! І гарних, і розумних, і повчальних. А ми того й не знаємо, хоч і старі. Добре, що хоч Семениха все те знає.

– Я ще з дитинства запам’ятала. Або ще такої…

Відкашлялася та й почала.

Вже зближається година,

Сонце ясне вже заходить,

Чорна зрада та ізміна

Кроком Юди пильно бродить.

До вечері всі сідають,

Хоч ся в грудях серце крає,

Дари Божі споживають,

А Христос так промовляє:

– Вже не довго буду з вами,

Злоба людська раду радить,

Кажу тими ось словами,

Що один з вас мене зрадить.

А потому, тихий, смирний

Став всім ноги умивати.

Опираєсь Петро вірний,

А Христос зачав навчати.

– Поміж вами хто голосить,

Що любови має много,

А на других ся виносить,

Той від духа не є мого.

Ви, смиренні на всі части

Світа в мирі ідіть радо,

А в годині лютой страсти

Не лякайся, Боже стадо.

Я Отця з небес вмовляю,

Він у поміч вам поспіє.

Я хоча вас залишаю,

Та не тратьте ви надії.

Хліб святий бере у руки.

– Це моє єсть тіло, – каже,

– Тіло, що посеред муки

В гробі задля многих ляже.

І з вином піднявши чашу,

– Кров моя, – всім повідає,

– Що за вічну долю вашу

На хресті ся проливає.

А святий Йоан на груди

Спаса голову схиляє.

А вже зрада в серці Юди

Міру повну прибирає.

І тихцем усе відходить,

В серці криє злобу вражу

І з жидами вже ся годить:

– Я єго вам днесь покажу.

Спасе милий, світа пане,

Чи ж нас хочеш полишити?

Що ж ся з нами всіми стане?

Хто ж нас буде боронити?

О прости нам всякі зради,

Що сповняєм їх гріхами,

А твоєї страсти ради,

О Ісусе, все будь з нами…

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

four × 2 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.