ПОЛИНИ

 

 

Чомусь так терпко пахнуть полини

Чомусь так терпко пахнуть полини.

Дощ розбудив їх пахощі таємні.

Вони прийдуть в твої дорослі сни.

Вони прийдуть, бо це щось невід’ємне

Від того степу і від козаків,

Від дзвону шаблі і від давнини.

Це все прийшло з років, прийшло з віків.

Чомусь так терпко пахнуть полини…

Земля тримає спогад про запас.

Щоб нагадати нам, коли забули.

Так пахнуть полини… Невже для нас?

Невже, щоб нагадати нам минуле?

Чомусь під ноги стеляться терни,

Такі колючі, аж проймають душу.

Та все ж… Так терпко пахнуть полини.

Я знову запах той вдихати мушу.

На повні груди… З того полину

Народжувалась доля України.

А ще з гіркого присмаку калини.

Люблю її понад життя. Одну…

 

Поєднай  мене з Україною

Постав мене, Боже, билиною в рідному краї,

Вербою чи кленом, чи ясеном, чи тополиною.

Хай вітер знайомих з дитинства пісень наспіває.

Ти тільки навіки мене поєднай з Україною.

Ту землю навчила любити мене моя мати.

А батько навчив дослухатись до рідних пісень.

Дай, Боже, мені в ріднім краї билиною стати,

Відчути сповна і ту ніч, і той сонячний день.

Дай сил мені, Боже, і поза життям прислужитись

Своєму народу. Чи вітром, чи, може, калиною,

Дай хвилею, піснею, росами в світі пожити,

Якщо не дано вже довіку прожити людиною.

Нехай залишається світ і прекрасним, і білим,

Хай ангел летить над землею дзвінкою пташиною.

А може, і я промайну вітерцем легкокрилим.

Ти тільки навіки мене поєднай з Україною.

 

Забудуть люди, що таке війна

Хай буде тиша на землі, бо діти сплять.

Хай буде мир, бо діти посміхаються.

Вони на нас, дорослих, сподіваються,

Що ми захистимо їх від війни,

Що ми обережемо їхні сни.

Хай буде тиша на землі, бо діти сплять.

Хай будуть Ангели на білому крилі,

У кожної дитини охоронець,

І захисник її, і оборонець.

Хай не допустить Бог тяжкого лиха.

На землю хай зійде молитва тиха

І Ангели на білому крилі.

Забудуть люди, що таке війна.

Лиш не забудуть матері і вдови.

Впадуть на трави сльози полинові

І загірчать, як біль, як сивина.

 

Свята сльоза з очей Марії

У кожного свої боги,

І хтось шукає в них спасіння.

Хтось просто сплачує борги,

І вірить хтось у воскресіння.

І спокушає, й кличе хтось

У чужу віру ще і нині.

Я ж вірю, що Ісус Христос

Поможе нашій Україні.

І Бог Отець благословить

Ту землю, що полита кров’ю,

І Дух Святий утішить нас

І благодаттю, і любов’ю.

Мовчать знекровлені уста.

Так дні і місяці минають.

А ті, що розп’яли Христа,

Безкарно й далі розпинають

Таких, як і самі. Ганьба!

Ганьбу приймають, як належне.

За кожен клаптик боротьба,

За кожне слово обережне.

І дивиться Христова мати,

Людей заступниця свята.

– А син мій дав себе розп’яти.

І люди розп’яли Христа.

Сльоза скотилася свята

З очей Пресчистої Марії.

Забули люди про Христа,

І світ по трохи шаленіє,

І котиться у прірву бід

Той незбагненний білий світ,

Котрий давно уже не білий.

О милосердний Боже милий,

Цей світ ти для людей створив,

А люди розп’яли Ісуса.

Така марнота і спокуса –

Розп’яти Бога на хресті.

Ви скажете, що це не ті?

То предки, пращури далекі.

І знов весна. Летять лелеки,

Несуть покуту на крилі

У лоно рідної землі.

А Божий Син приніс спасіння:

І смерть свою, і воскресіння.

Він мертвим дарував життя,

Великий день і каяття.

Ти світ цей, Господи, створив,

Тепер спаси його й помилуй,

Бо кожен порух чи порив

Твою святкує, Боже, силу.

Молюсь тобі, мій Боже триєдиний,

Твоє ім’я найвище на землі.

Прийди на допомогу Україні

І вислухай дрібні людські жалі.

 

Не покинь мене, Божа Мати

Не покинь мене, Божа Мати,

Не лишай мене милості своєї.

Захисти від жорстокого світу,

Захисти від гріха і скверни.

Якщо в чомусь я завинила,

Я готова покуту прийняти.

Не покинь мене, Божа Мати,

В тобі віра моя і сила.

Заступися за мене, грішну,

Перед Отцем, і Сином, і Духом Святим.

Осуши сльозу невтішну,

Хай розтане вона, як дим.

Укріпи мою віру і слово,

Погаси на серці тривогу.

Не мені моє слово належить,

А моєму народу і Богу.

Не покинь мене, Божа мати,

Захисти від жорстокого світу,

Захисти від гріха і скверни,

Поможи шлях тернистий здолати.

 

Помилуй і не відвернись(молитва)

Моє життя вже вийшло з берегів,

Спинилась повінь під самим порогом.

Дай, Боже, мені вмерти без боргів,

Хай буду винна тільки перед Богом.

Не проклинаю ворогів своїх,

Прощаю друзям, якщо завинили.

Не відвернись від мене, Боже милий,

Прости мені мій неспокутний гріх.

В лиху годину і в мій добрий час

Хай Ангел стане в мене на сторожі.

Допоможи нам, милосердний Боже,

Помилуй і не відвернись від нас.

Не відвернись від мене у біді

І не покинь у радісні хвилини.

І не зречися, Боже, України,

Ми всі щасливі будемо тоді.

 

Життя моє – це так несуттєво.

Для вічності воно нічого не значить.

Та Бог все чує і все він бачить

І на все реагує миттєво.

Він бачить кожну людину й пташину,

І навіть мене, малу комашину,

Як я сміюся і плачу.

Хоч що я для вічності значу?

Боже, молитву мою прийми.

Боже, під захист мене візьми

Від недобрих ідей,

Від нечесних людей.

Просвіти і виведи з тьми.

Боже! Я перед Тобою стою.

Боже! Гординю смиряю свою.

Я – порох землі,

Пір’їни малі

На ангельському крилі.

 

Отче всевладний і всесильний!

Милістю Твоєю існує

Створений Тобою світ.

Просвіти, Боже, нас, нерозумних, як жити так, щоб не чинити зла, щоб бути такими, якими б Ти хотів нас бачити.

Праведні і грішні коряться волі Твоїй, Господи. Вони зносять страждання, що випали їм, і покуту за гріхи земні у житті земному. Спаси і помилуй тих, хто каїться. Просвіти тих, хто ще не осягнув премудрість Твою.