Обжинки поезії

Сон іде до Яринки

Ідуть сни

Повз ясени,

Повз ялинки

До Яринки.

А у Яринки

Очки не сплять,

Двері риплять,

Собака гарчить,

Котик нявчить.

Як у хаті опинитися?

Як дівчинці приснитися?

Запитай хоч у ясенів:

Не може дівчинка без снів.

Один сон каже:

  • Я песика присплю.

Другий сон каже:

  • Я котика присплю.

Третій сон каже:

  • А я повз ялинки

Піду до Яринки.

В хаті опинюся,

Дівчинці приснюся,

Бо я не страшний,

Навіть трохи смішний,

Дуже ласкавий

І дуже цікавий.

Діло зовсім просте:

Дівчинка прокинеться,

Посміхнеться –

І підросте.

 

Шкребеться миша

Ніч. Тиша.

А в кутку шкребеться нахабна миша.

Ніч смикає кота за хвіст.

– Ти, коте, втратив весь свій хист.

Довкола тиша,

А там кутку шкребеться миша.

А ти все спиш.

Прокинься лиш.

– Нехай шкребеться. Я ситий.

Мені зовсім не хочеться

Її ловити.

Завтра зловлю.

А зараз посплю.

Кіт позіхнув

І далі заснув.

З ледачого кота

Ніякого толку.

Доведеться ставити

Мишоловку.

 

Де наш котик

– Мамо, мамо, де наш котик?

– Я не знаю. Десь побіг.

– От… Пустує без турботи.

Надворі ж мороз і сніг.

– Не боїться кіт морозів.

Він у теплім кожушку.

Онде ходить по дорозі,

Слід лишає на сніжку.

Я відразу здогадалась.

Що для котика зима?

Не здіймай даремно галас,

Коли котика нема.

Він повернеться до хати,

На засніжений поріг.

На пухнастих чорних лапах

Швидко тане білий сніг.

 

Є у котика свій дім

Мама двері відчиня –

А під дверима кошеня.

Таке маленьке,

Таке руденьке,

Тремтить від холоду,

Мліє від голоду.

Страшно малому,

Коли нема дому.

– Змерзли лапи,

Змерз мій хвостик.

Пустіть до хати,

Пустіть у гості.

Як не в гості,

То хоч за поріг,

Аби я хоч трохи

Погрітися міг.

Їсти хочеться,

Пити хочеться,

Щось на холоді

Не муркочеться.

Зима не жартує,

Мороз лютую

Мені на біду.

Ось-ось пропаду.

І не буде мене, маленького,

І не буде мене, руденького.

А треба вам знати,

Що мама моя

Котиків любить

Так, як і я.

А далі істина відома:

Той котик вже у мене вдома.

З’їв котлету, запив молоком,

На канапі згорнувся клубком.

Для того і придумали канапи,

Щоб котик міг загріти свої лапи.

Спить хвостик, сплять вушка,

Не зайва й подушка.

Йому гарно муркочеться,

Йти нікуди не хочеться.

Він би вийшов за поріг,

Але там холодний сніг.

Почекає до весни.

Додивлятиметься сни.

Страшна зима,

Коли дому нема.

Котик той розкаже всім,

Що у нього є свій дім.

Якщо хтось його погладити захоче,

Тому він і казку намуркоче.

 

Стежечка-мережечка

Стежечка-мережечка

На білому сніжку.

Хто ж ходив тут весело

У білім кожушку?

То, напевно, зайчики

Танець завели.

Стежечку покинули,

А самі втекли.

Утекли, пустунчики,

Аж у темний ліс,

Аби вовк не вполював

Ані хитрий лис.

Сіли під ялинкою

Перевести дух.

– Хоч би не хурделило

І мороз ущух.

– Це тобі не літечко,

Тепле, золоте.

Стежечку-мережечку

Снігом замете.

Трусяться від холоду

В кожушках своїх.

Виє вовк від голоду,

Не вполює їх.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

four + eleven =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.