Розмова старого кота з мишею

Кіт Мурко старий і гречний,

Елегантний і статечний.

Стрінув мишу – подивився,

Їй низенько поклонився.

У вечірній літній тиші

Потім вже заговорив.

– Вибачайте, пані мишо,

Що колись я вас ловив.

– Це дурниці, коте любий.

Всяке у житті бува.

– Я старий вже і беззубий,

І не та вже голова.

– З віком, знаєте, сусіде,

Є, нажаль, у всіх нас біди.

Є на те свої причини,

Дещо знаю з медицини.

Я гризу журнал медичний.

Він смачний, антисептичний,

Інколи смачніш від сиру.

Аж заслухався Мурко.

– Я вам раджу дуже щиро:

Перейдіть на молоко.

Це так смачно, естетично,

Не шкідливо, дієтично.

П’ють його співці, поети,

Молоком дітей годують

І котам рекомендують.

– Ну, а я люблю котлети.

І поживні, і смачні.

Скуштували б їх поети –

Написали б нам сонети,

І котлетам, і мені.

То все вегетаріанці.

Молоко! Не можна з м’ясом!

Прокидаюся я вранці –

Аж мене судомить часом.

От дивлюсь на вас, нуртую.

Апетит – хоч не дивись.

Ну не бійтесь. Я жартую.

Я не той, що був колись.

Розівчився полювати.

Час не можна зупинить.

Ви намірились тікати?

Ах, постійте ще хоч мить.

Нам би зараз по котлеті.

Ах, які вони смачні.

– Ні, не можна їх мені.

Я, сусіде, на дієті.

– Там на кухні можна взяти.

Господиня їх не лічить.

Але мушу вам сказати,

Повнота вам дуже личить.

Я і сам любив таких,

Чепурненьких та гладких.

Та перевівся на котлети

І не дотримуюсь дієти.

Мишку мама насварила,

Щоб з котом не говорила.

– Ти не вір йому, не вір.

То підступний хитрий звір.

У такий чудовий вечір,

Серед праведної тиші

Слухати котячі речі

Непристойно чемній миші.

 

Місячні коти

Кажуть, що бувають

Місячні коти.

В тому я не впевнена.

А ти?

А що, коли бувають?

Може й так.

Місячні коти – то добрий знак.

Якщо сонячні зайчики

Сповнюють хати,

То чому не можуть бути

Місячні коти?

Якщо місячний кіт

Дорогу перейде,

Нема чого боятися,

Не трапиться нічого.

Якщо місячний кіт

Раптом замуркоче,

Значить, спати пора,

Мерщій заплющуй очі.

– Мамо, мамо, – озивається синок,

І голосок його дзвенить у тиші.

– Якщо бувають місячні коти,

То мусять бути і місячні миші?

У таке не вірю я й сама,

Та мені забракло раптом слів.

– Місячних мишей давно нема.

Кіт їх вже давно переловив.

Та хвилює сина

Казка та проста.

Хоче він погладити

Казкового кота.

Місячні коти

Плачуть і сміються.

Місячні коти

В руки не даються.

Ніжні та голубливі,

Чуєш, як муркочуть?

Місячні коти

Спатоньки вже хочуть.

Спить вже ясне сонечко,

Засинай і ти.

Дивляться в віконечко

Місячні коти.

Закінчилась казка,

Закінчилась гра.

Засинай, мій хлопчику,

Спатоньки пора.

 

Комп’ютерна мишка

По комп’ютеру ходить мишка,

А за нею скрадається кішка.

Мишка сміється,

Кішці не дається.

– Полювати на мене не треба.

Запитай у лікаря Веба.

Він розкаже тобі, дурна кішко,

Що я – комп’ютерна мишка.

Бо пошкодиш мій бік,

Лівий чи правий клік –

Господар тебе не похвалить,

Відлупцювати звелить.

 

Оленчин сон

Сон до дівчинки Олени

По траві іде зеленій,

По росяних квітках

Та по маминих казках.

Йде і не може ніяк зупинитися.

Дівчинці дуже він хоче приснитися.

По гіллячці – та у вікно.

А Оленка вже спить давно.

Ляже сон на подушку,

Шепне щось на вушко,

Дівчинка посміхнеться –

І аж вранці проснеться.

 

Аби нічого не проспати

У хлопчика канікули.

В такий день йому ніколи,

Бо треба йти до школи –

Не спізнювавсь ніколи.

Він зараз на селі.

Босоніж по землі!

По росяній траві

З брилем на голові.

Бриль – на догоду мамі.

Вже й ноги з будяками.

Наносить він з криниці

Води на цілий день.

Бабуся вже свариться,

І сердиться вже киця,

Що з нею він не бавиться,

А біга, мов олень.

– Я завтра, мамо,

Зраненька встану.

– Навіщо, синку?

Поспи, дитинко.

Яка у тім потреба?

До школи йти не треба.

– Та ж, мамо, зараз літо.

Все сонечком залито,

Все піснею обвито,

Все пахне дивоцвітом.

У кожній квітці казка.

Збудіть мене, будь ласка!

Хлопчина встав зраненька,

Хоч не збудила ненька.

Їй жаль будити сина –

Нехай поспить дитина.

Ранкова прохолода!

Хіба ж від неї шкода?

Мерщій побіг до річки.

Там верби, мов сестрички,

Що дивляться у воду

На пишну свою вроду.

Чи сісти в холодочку

В вишневому садочку?

Чи рибку половити?

Чи підливати квіти?

Скрізь гарно і цікаво.

І світ такий ласкавий.

Аби зраненька встати

Й нічого не проспати.