А КАЗКИ ПИШУТЬСЯ

Пишуться казки, котрі вже не увійдуть у ту велику книжку казок – «Казки бабусі Тетяни». Це буде (якщо буде) ще одна невелика книжка казок. Я її ще ніяк не назвала. Ще думаю. Назва – це одвічна проблема. І ніхто мені нічого не підкаже. Доведеться самій щось придумувати. Нічого, я щось придумаю. Ще жодна книжка не виходила без назви.

І вирішила я, гарненько подумавши, назвати найновішу книжку казок «Казки старого лелеки». А чого? Лелека – розумний птах. У вирій літає, назад додому повертається, міцні гнізда будує, лелечат виводить і ставить їх на крило, дітей приносить. То чому б йому і казки не розказувати? Порадилася з друзями – і гуртом вирішили, що може лелека казки розказувати. Цілком може.

Я думала, що буде ілюструвати Оксана Іващенко, художниця з Кіровограда, що ілюструвала мою книжку «Казки бабусі Тетяни». Та вона зайнята, має термінове замовлення з-за кордону. Я вже хотіла засумувати, але тут знайшовся львівський художник, що погодився взятися за цю творчу роботу. Думаю, він впорається. Складного сюжету і складних малюнків тут нема. От і добре. Тепер тільки кошти. Що ж, ризикнемо, як колись, до Миколая розвеземо книжки по школах, якщо видавець погодиться почекати. Якщо так, то вийде ще одна книжка казок. Та ще… Скільки він запросить за видання? Це має велике значення, бо цю книжку треба ще й продати. Та ще й треба, що б її купили. Отже, ціна має бути не дуже висока. От скільки проблем. А було б дуже добре, якби та книжка вийшла. Нехай би старий лелека розказував свої казки. Я його назвала Лелесик. Ніжно і гарно.

В цій книжці є принцеса. Бо як же без принцеси? Вона вночі з книжки приходить в сон до коханого парубка. Врешті-решт її треба переселити в наш час, щоб вона стала сучасною дівчиною, тоді вона зможе бути вже зі своїм хлопцем.

Є тут і дівчинка Оля зі своєю парасолькою. І вже не знати, чи це дівчинка чарівна, чи її парасолька, бо як тільки вони обидві виходять на вулицю, то іде дощ. Дівчинку навіть запрошують в Африку, щоб і там дощ пройшов.

І семицвітка. На одному стеблі сім квіток кольору веселки і дівчинка, що ту квітку виростила. Дівчинка мріяла стати чарівницею. Доброю чарівницею. Маючи семицвітку, дівчинка допомагає людям, бореться з їхніми хворобами, тим самим осмілюється виступити проти смерті. Їй допомагає лісовичок-дубовичок. Природа завжди тісно пов’язана з добрими людьми.

Є тут казка про трьох братів. Один з них працьовитий, а два ледачі та нечесні. Вони цілими днями ледачкують, а труд свого брата привласнюють собі. Пісня бджоли – це символ добра і праці. Добро завжди має перемагати.

Я не люблю аналізувати свої казки. Це так вже якось вийшло. Нехотячи. Хочеться, дуже хочеться, щоб та книжка вийшла. А що з того буде – поживемо – то й побачимо. Та вже ж, коли хочеться…

Художник малює, а я переживаю: як воно буде? Я тільки те і вмію, що переживати. По-моєму, у того художника є фантазія. А це вже багато про що свідчить. А ще кажуть, що у нього добрі очі. Це теж, уявіть собі, для книжки чимало. Навіть не так: це для книжки дуже суттєво.

Нарешті малюнки готові. З мене поціновувач такий собі, щоб не сказати ніякий. Так що не знаю. Книжка вже у видавництві. Вийде – тоді й будемо знати. Щоправда, тоді вже буде пізнувато, бо за книжку треба буде розраховуватися. А чи вона буде продаватися? Та тут ми завжди ризикуємо. От і виходить, що, коли в тебе грошей катма, то ти, хочеш того чи не хочеш, мусиш бути заробітчанином. Прикро. А що поробиш? Коли хочеш, щоб вийшла книжка, а грошей нема… Та про сумні чи оптимістичні прогнози говорити ще рано і не треба. Побачимо.

І книжка таки вийшла. Художник – Андрій Майовець. Мої дівчата казали, що у нього добрі очі. Це дуже важливо. Від того залежить, як буде продаватися книжка. Не тільки від того, як вона виглядає, а ще й від того, яка енергетика в неї закладена.

Книжка продається добре. Минуло небагато часу, а ми вже й з видавництвом розрахувалися. Слава Богу. Відлягло. Тепер буду чекати відгуків від читачів. Буду чекати читацького слова не про те, як виглядає книжка, а про казки, що до неї увійшли. А тим часом я буду писати нові казки для нової майбутньої книжки. Якщо казки пишуться, то їх треба писати. А раптом ще вийде книжка. Ну, хоч одна…

А тим часом і весна прийшла, не забарилася. Лелеки з вирію повернулися. Мій старий лелека повеселішає – той казки його подобрішають.