3.
Доки мелять млини,
В ставках водяться лини,
На городі картопля родить,
Нам нічого не зашкодить.
Радіє баба,
Радіє дід,
Що буде хліб
Внукам на обід.
Змеле млин пшеницю
На паляницю,
На галушки,
На пиріжки,
На пампушки,
А ще на вареники!
Млин меле –
Мука буде.
Мука буде –
Добре буде.
Якби млин не молов,
Дід би дров не колов.
Баба млинці пече,
А дід казку тче,
Узорами вишиває,
Внукам розповідає.
А внучата не пустують,
Млинці смакують,
Потилиці не чухають,
Казку слухають.
Цього року зима
Прийшла до діда сама.
Ото новина!
Нема в зими млина.
Нічим снігом намолоти.
Нікому дров наколоти.
– Позичте млина.
Як прийде весна,
Я вам до питлю
Ще й снігу підсиплю.
– Ну що вам сказати?
Треба в баби спитати,
Чи є муки запас,
Щоб було для нас
На всю зиму, до весни.
Бо у нас зимові сни
Щось тепер не дуже в моді.
Все вродило на городі,
Та без хліба й пампушок
Нащо нам і твій сніжок?
Пішли внуки в комору
Кликати бабу Федору.
– Є в запасі мука,
Та ще й біла така.
Але млин – то є річ.
Там на день чи на ніч,
То ще б можна. А на зиму…
Загукали онучата:
– Нащо нам тоді санчата,
Коли снігу нема?
– Та й і лижі дарма
Я купив собі ще зліта.