ТЕТЯНА ФРОЛОВА
СЛІД НА ЗЕМЛІ
Збірка поезій
Світлини Леоніда Фролова
2013
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
(САМА ПРО СЕБЕ)
Вже так якось повелося, що автор книжки має подавати про себе якісь відомості, бодай короткі. Не думаю, що це так важливо, та, якщо вже так конче треба, то будь ласка.
Тетяна Фролова, рік народження 1941-ий. Другу дату доставите вже самі, коли час прийде. Народилася на Тернопільщині (а це вже, вибачайте, дуже важливо). Бо у моїй Білозірці найлагідніші в світі вітри, найпахучіші квіти, найсмачніша вода, найсолодші грушки, найкращі дівчата, найгучніші весілля.
Віддавна живу у Львові. Тут вчилася в школі-інтернаті для сліпих дітей, працювала, закінчила університет імені Івана Франка. У Львові прижилися мої діти, три мої сини, тут народилися мої книжки: поетичні збірки, оповідання, повісті і казки. Тішуся ними як своїм найкращим здобутком. Люблю своїх читачів, тішуся, коли якийсь вірш знаходить відгук у їхніх серцях.
«Слід на землі» – збірка поезій. Не хочу сказати, що це моя лебедина пісня. Бо коли та пісня прозвучить – того не знає ніхто. А вже потім нехай судять мої читачі. Ні, особисто я проти лебедів нічого не маю. Але це мають бути лебеді кохання. І щоб на все життя. Отже, «Слід на землі»…
Всі прагнуть і ніхто не може розгадати таїну: для чого ми приходимо в цей світ. Адже не просто так народжуємось, живемо і вмираємо. Бо навіщо тоді душа? Навіщо нам тоді наш куций розум? Очевидно, для того, аби збагнути щось, осягнути, а може й удосконалити. Не беруся судити про велике, бо і в малому ради не дам. Та все ж… Хтось сказав, що кожна людина мусить залишити на землі свій слід: посадити дерево, збудувати дім, і виростити дитину. Це начебто і не складно. Чи не так? А втім… Як для кого. Для ледачого і недбальця і це непосильний труд. А назагал… А назагал того мало. Треба ще щось. Щось велике і добре, гідне людини, творіння Божого. Отут і задумаєшся.
Не кожен може, але кожен мусить полюбити цей світ, збагнути красу його. І так глибоко перейнятися тією любов’ю і красою, щоб світ відчув ту любов і окропив її дощами і росами, добрими і цілющими. І тоді… І тоді ти збагнеш, що маєш робити. Тобі підкаже душа твоя, зачарована пахом квіток, шелестом листя, повівом вітру і щебетом птаства. І тоді на повну силу розкриється твій талант, що подарував Бог кожній людині. І тобі також. Тільки треба його знайти в собі. Може ти музика або співак? Може художник чи будівничий? Може садівник, скульптор чи поет? Може поет…
Виставляю на ваш суд, дорогий читачу, свою поетичну збірку «Слід на землі». Бо і справді, моя творчість – це мій слід на землі. Хочу вірити, що добрий слід.
Звернулася до свого старшого сина Леоніда за світлинами. Знаю, що він фотографує добре, зі смаком та умінням, і вже знає, що фотографувати. Отже, я вирішила таким чином ще ближче пригорнути свою збірочку до сердець читачів. Любіть її, бо в ній не тільки я, а й старший мій син Леонід, його бачення світу, його любов до краси.
Тетяна Фролова
Хто ж, коли не ми?..
Не судіть поета
Не судіть поета.
Суд над ним не владний.
Тільки суд Господній
Має над ним право.
Він прийшов у світ цей
Зовсім безпорадний.
Мав талант від Бога,
Від людей мав славу.
Слави не просив він,
Не жадав він грошей.
Тільки свою музу
Він любив до щему.
Став для вас тепер він
Зовсім не хороший,
Бо не так він виклав
Вашу теорему.
Правда, не хвалив вас.
А за що хвалити?
Це вам дошкуляло,
Ах, як дошкуляло.
Думали: ну як же
На свій бік схилити
Отого поета,
Яких зараз мало.
Думали вчепити
Хоч би дві медалі.
Того скарбу досить –
Далебі, не шкода.
Та не захотів він
Й живе собі далі.
Добре, щире слово –
Краща нагорода.
Прихвостнів в вас досить.
Славлять вас по всюди.
То ж хіба поети?
Справжні блюдолизи.
Після вас не скажуть
Добре слово люди.
Що б же ви робили,
Якби не лакизи?
Що ж ви зупинились,
Кволі й безпорадні?
Має світ свій власний,
Має свої рими.
Не судіть поета,
Ви над ним не владні.
Ангел-охоронець
Поруч з ним незримий.
Тарасові Шевченку