ВАГА СЛЬОЗИ
ЗМІСТ
Вага сльози……………….
Від автора…………………
Озвуся словом: ………………
Поетам всіх віків………….
Політичні баталії…………..
Найкращий спадок…………
Світ і я………………………….
Не можна зрікатись великого
Різдво…………………………
Не треба чорних кольорів…..
Дай, Боже, не зрікатися
любові…………………………………………
З роси й з води……………….
Тільки б знати………………..
Дарую вам……………………….
Настроєві замальовки: ………..
До школярів…………………..
ЗАЧАРОВАНЕ КОЛО
“Зачароване коло”… Ще книжки не було, ще були тільки деякі вірші, а назва вже була.
Мені хотілося видати книжку з такою назвою.
— Ні, чому? Чому “Зачароване коло”? — дивувалися мої друзі.
— Це щось надто філософське. Будемо думати, що ти в процесі роботи зміниш назву
збірки.
— Ну, десь я згідна, що це трохи по-філософськи, але, якщо вдуматися…
І справді, якщо вдуматися, то все на світі іде по колу. Ну, про Всесвіт судити не беруся:
замало знань. Взяти хоча б в житті… Людина народжується, росте розвивається і вмирає,
стигнувши народити нове покоління. А Земля, Місяць, Сонце… Хіба ж не рухаються по
колу? Нехай навіть це коло не зовсім таке рівненьке, як бублик — це не з поезії. А калита?
ТЕРНОВА ДОЛЯ
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
(сама про себе)
Майже в кожній книжці я розповідаю сама про себе
своїм читачам. А чому сама про себе? Не знаю. Так уже
складається. А втім, хто краще може розповісти про мене, ніж я
сама? А зрештою, тут і розповідати нічого. Про мене більше
розповідають самі книжки – мій скромний доробок: поетичні
збірки “Виклик долі”, “Повінь”, “Солоспів”, “Зачерпніть води в
долоні”, “У вітру на крилі”, прозові книжки “Слід Сінгалевича”,
“Стежка від воріт”, “Під каштанами”. І, звичайно, казки. Світ
казок – це особливий світ, і я люблю у нього іноді
занурюватись. А наслідок – “Казка за казкою”, “Крижана
дівчинка”, “Зимова казка”. Поки що це все, що досі вдалося
видати моєму невтомному трудівникові Лайошу Молнару.
Написано значно більше, та, як завжди, бракує коштів.
Спонсори… бувають і спонсори. Та їх все важче стає знаходити.
Та іноді все ж трапляються добрі люди, що допомагають
якоюсь дещицею. Не обходиться і без того, щоб вкласти і свої
кошти.
У затінку часу
поезії
ЗМІСТ
СЛОВО ВІД АВТОРА, СЛОВО ПРО АВТОРА
(ЗАМІСТЬПЕРЕДМОВИ)…………………………………………
ДО ВАС ОЗВУСЯ ПІСНЕЮ ЧИ СЛОВОМ
Гіркі слова, народе, не тобі
Я вам пісню свою передам
Тим, хто причетний до Голодомору
КОМУ – КАЗАТИ, А КОМУ – СЛУХАТИ
ЗМІСТ
Замість приказки
Гризя
Бублик та його друзі
Не можна кривдити жабу
Розповідь баби Федори
ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ
Бабуся Тетяна сидить на стільчику. Довкола неї –
діти,внучата, свої і чужі.
В хаті тепло. Кіт Мурко умостився в бабусі на колінах. Діти не
проти, щоб з ним побавитися, але бабуся Тетяна не дозволяє:
– Не займайте його. Мурко набігався надворі, а там холодно, сніг,
мороз, – зима до нас прийшла. Нехай Мурко поспить.
– Тихо, Сергійку, Мурко спить, – зупиняє Юля свого галасливого
молодшого братика.
– Нічого, Юлечко, наші розмови Муркові не заваджатимуть. Аби
лише його ніхто не зачіпав.
– А погладити Мурка можна?
– Можна. Тільки легенько.
ДУМА ПРО ЧАС
Молитва
Всемогутній Господи, благослови наш народ, нашу Україну, віру, незалежність та
волю! Хай твоя ласка осіняє наше сьогодення та прийдешнє майбуття — наше покоління
святою правдою і вірою, любов’ю, згодою та мудрістю, здоровим духом і тілом, силою,
снагою, стійкістю і несхибністю і сьогодні, і завтра, і в Галактиці століть.
Не допусти, Господи, до руїни нашої віри, мови та культури. Благослови, Господи,
наші родини, сім’ї, дітей, внуків і прийдешні покоління здоров’ям та благовістом,
добрими вчинками, гарною наукою, щасливими дорогами та проживанням на рідній землі
в ім’я Твоє, Боже! /М. Баран/.
КАЗКИ ДІДА СТЕПАНА
Замість приказки
Русаленя
Кошик з гостинцями
Чарівна шпулька
Фея довгого сну
ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ
Дід Степан був одним з найщасливіших дідусів на світі. У
нього було шестеро онуків і двоє правнуків. Як зійдуться всі, тоді у
діда Степана повнісінька хата сміху, пустощів і просто дитячої втіхи –
до діда прийшли. Якщо пройти стежечкою через город, то потрапиш у
садок діда Степана. Отам розкіш, отам роздолля. Але діти в садок не
йдуть: бджіл бояться. У діда Степана пасіка. Медом діти ласують
охоче, а бджіл бояться.
Допоки я живу
Поезії
ДОПОКИ Я ЖИВУ
Допоки я живу, то я співаю.
Допоки я співаю, я живу.
Старих пісень чомусь не забуваю
І пісню перехоплюю нову.
Бо що життя без пісні? – Тлін і порох.
Бо тільки в пісні зродиться любов.
Бо тільки в пісні серця добрий порух,
Все, що минуло, воскресає знов.
А вже ті вірші ! От морока з ними !
Вихлюпуються повінню з душі.
Мене самі шукають горді рими,
Лише їх записати поспіши.
Хтось прочитає – може й посміхнеться,
А може і сльозу з очей змахне.
А може, як життя моє минеться,
Хтось з віршами згадає і мене.
Ну що ж, я даром літ своїх не трачу –
Співаю пісню, і стару, й нову,
Сміюся часом, часом і поплачу.
Допоки я співаю, я живу.
Бабусина скриня
ТРИ БАЖАННЯ
Жив та був собі чоловік. Та було у нього аж три сини. Жили не вбого, був і хліб, і до
хліба, і гроші водилися. Постарів батько, відчув, що сили поменшало: знать, старість
підходить. От покликав він своїх синів та й каже:
— Сини мої любі, прийшла моя старість. Будете без мене господарювати. Та хочу я на
останок виконати по одному бажанню для кожного з вас. От ти, мій найстарший сину,
чого б ти собі бажав?
Старший син опустив очі, ніби соромлячись, та й каже:
— Я вже давно вам, тату, хотів сказати, та все якось незручно було. Хотів би я бути
багатим. Дуже вже мені того багатства кортить. Більше б нічого не хотів …