Коли на дворі дощ

2.
– Не віддамо нашу Настю.
Вже й Настя до них виходила, просила їх, щоб вгамувалися. Мовляв, лихові не зарадиш.
Треба людський хліб рятувати. Не помогло.
Коли настав призначений час, виступили хлопці з шаблями та пістолями проти
дощу. Шаблями махали, з пістолів стріляли. А що ти зробиш ? Дощ собі йде та йде.
Тільки дурно вимокли хлопці.
От зібралися сонце і вітер на пораду.
– Треба ще людський розум покликати, – сказало сонце. – То може разом щось і
придумаємо.
Покликали діда Трохима – найстаршого і найрозумнішого чоловіка на селі. Думали,
радилися, а потім дід Трохим і каже:
– То, вітре, найперше ти мусиш.
– Та я хоч зараз. Як засвищу ! Як завію !
– Ні-ні, мій друже, – каже дід Трохим. – Я знаю, що ти дужий. Але прошу тебе, повій
тільки в півсили, бо людям ще більшого лиха наробиш. Вони й так вже натерпілися.
Повій так, щоб всі хмари докупи зібрати, а потім легко та обережно віднеси над море.
Нехай там і проллються. Трохи водою море доллють – то нічого, море на нас не
розсердиться.
Послухався вітер того статечного чоловіка. Так і зробив. А як вітер хмари відігнав,
сонечко виглянуло, землю обсушило та обігріло. Зраділи люди. А там і для коси робота
знайшлася.
А коли обкосилися та обжалися, спекли молодиці пишний коровай і влаштували
велике свято. Дід Трохим власноруч той коровай краяв та всіх частував. Тут було і сонце,
і вітер.
– Треба й дощ покликати, бо без нього і хліб не вродить, – сказав дід Трохим. – Тільки
треба, щоб всього вміру було: і дощу, і сонця, і вітру, і людського розуму.
– А я ? – задзвеніла коса.
– І для тебе робота знайдеться, – заспокоїв косу дід Трохим.
А тут і дощ наспів. Та теплий, та лагідний. А на небі – ані хмариночки, і сонце
світило, і дощ ішов.
– Сліпий дощ, сліпий дощ, – раділи всі. А діти гукали:
– Іди, іди, дошику,
зварим тобі борщику !
І дощ радісно посміхнувся і трішечки густіше пролився над Настею.
Кажуть, та Настя тієї ж таки осені заміж вийшла. За найкращого парубка в селі.
А ще кажуть, що город у Насті завжди був найкращий, бо і сонця, і вітру, і дощу було
для нього саме стільки, скільки треба.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 3 =