Коли на дворі дощ

15.
– До доньки не пускають ! Ні, ви тільки собі уявіть ! Та я б їм …
– Грошей хочуть !
А тим часом двері відчинилися і стражниця сказала:
– Хто там до головного ? Заходьте.
І Михайло Петрович та Микола Гнатович зникли за масивними дверима. Далі їх провели
до головного лікаря. Той сидів у своєму розкішному кабінеті і здавалося, що йому нема
ніякого діла ні до хворих, ні до їхніх родин, ні взагалі до будь-чого чи будь-кого на всій
землі, окрім своєї персони.
– Ви по якому питанню ? – кинув він, не глянувши на прибульців і не чекаючи, доки
вони назвуть себе.
– Мене не пускають до моєї доньки.
– Прізвище ?
– Оксана Кравців.
Головний лікар не потрудився навіть заглянути в папери.
– Не пускають – значить, не положено.
– Але ж я батько.
– То й що ?
– А хіба ж є такий закон, щоб батька не пускати ?
– Тут закони я встановлюю, а не ви.
Тепер тільки головний лікар заглянув у папери.
– Як ви сказали ? Оксана Кравців ? Так … є така. Дитина тяжко хвора. Знаходиться на
обстеженні. Ми її не з вулиці взяли. Її здала мама. Так що до нас претензій бути не може.
– Але ж дівчинка цілком здорова.
– Це вам так здається. Дитина пройде повне обстеження – тоді все й з”ясується. Я можу
лише повторити, що дитину здала мама, а мамі ми схильні довіряти. До речі, ваша
дружина власне й сказала, аби вас до доньки не пускати.
– Чим вона це пояснила ?
– Нічим не пояснила. Це її право.
– Ні. Почекайте. Її право ! А моє право ж як ? Я ж батько.
– Я так зрозумів, що ви розлучені і живете окремо.
– Хто вам таке сказав ? Ми не розлучені, і я живу вдома.
– То, може, ви … зловживаєте спиртним ?
– Боже борони.
– Ну, тоді я не знаю. Зрештою, я можу вас пропустити до вашої доньки, якщо ви так
наполягаєте, якщо ви так хочете.
– Ще б не хотіти !
– Добре. Я скасую заборону. А ви з чим ? – нарешті кинув головний свій погляд на
професора Гриніва.
– Я також з питання Оксани Кравців.
– Ти диви ! Що ж це за така персона грата ? А ви тут до чого ?
– З вашого дозволу …
І Микола Гнатович, підійшовши до столу, поклав візитівку, посвідчення і спеціальну
перепустку. Головний трохи знітився і скоса глянув на документи.
– Що ? СБУ ?
– Ні, науковий центр.
– А до чого тут …
– Річ у тім, що дівчинка і справді цілком здорова.
– Це може визначити тільки медицина. Я заглянув у її історію хвороби. У неї маячня,
вона розповідає про якихось інопланетян, що нібито до неї прилітали, ще верзе казна-що.
– Так-от … Маю вам сказати, що інопланетяни – це не маячня, а реальність.
– Перепрошую пана … – головний заглянув у візитівку. – Я дуже перепрошую пана
професора, але може ви також хворий ? Може вас також переслідує якась маячня ?

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 1 =