Казки в кошику

6.
вас можуть бути непорозуміння з … як це, Ланочко ?
– З усиновленням.
– Так, з усиновленням.
– З тим у мене дійсно є проблеми.
– Ми привезли вам такий документ, котрий зніме ті проблеми. Ось, тримайте, це
довідка, що цей хлопчик – сирота. Наші земні друзі допомогли скласти нам
такий текст. Все тут, як годиться за вашими земними законами.
– А печатки ?
– Так, є, все, як у вас прийнято. Хоча, мушу вам сказати, це нам далося нелегко. У
нас зовсім інша система письма.
– А можна мені щось у вас запитати ?
– Питайте про все, що вас цікавить.
– А чому ви за потрібним словом час від часу звертаєтеся до вашої доньки ? Хіба
вона нашу мову знає краще за вас ? Вона ще ж зовсім маленька.
– Не така вона вже й маленька. Їй сім років. У нас дітей дуже рано готують до косміч-
ної діяльності. Вони вже змалку знають, хто з них на котру планету полетить. От і
вивчають мову. Та й ще багато чого вивчають. А ще тренування всякі. Сім років – це
прекрасний вік. Мозок в такому віці здатний сприймати силу-силенну інформації.
В нашому науковому світі є думка, що земляни втрачають багато дороцінного часу
даремно, не залучаючи своїх дітей у ранньому віці до розумової діяльності. Наші
діти розумніші, ніж ми собі думаємо. Але навіщо я все це вам говорю ? Вам це зовсім
ні до чого. Моя дочка – космонавтка. Вона знає багато земних мов. А я займаюся
іншими науками. Тому мови мені даються важче, ніж моїй доньці Лані.
– У вас дуже здібна дівчинка. І дуже мила. А як на свій вік … У нас на Землі, мабуть,
нема таких здібних дітей.
– Я дякую за добру думку про мою доньку, але у вас на Землі теж є дуже талановиті
діти. Ми з Ланою знаємо таких. Скажи, Лано.
– Так. Земні діти дуже здібні. Взяти хоча б мою приятельку Оксану. Правда, тату ?
– Так, Оксана дуже здібна дівчинка. І космосом цікавиться. З неї буде добра космо-
навтка.
– Я б дуже хотіла повчитися у вашій школі. Це так цікаво. Але … на жаль …
– А чому ? – підхопила Ліда. І в неї, здавалося, визрівала якась думка.
– Мені здається, це цілком можливо. Лана могла б жити у мене і ходити до нашої
школи. Була б, скажімо, як моя родичка.
– Ні, не можна, – сказав професор Календ. – Вона не має для земної школи належної
підготовки.
– Та й форму я не можу втрачати. Для космічних польотів мені потрібні постійні тре-
нування. Правда, тату ?
– Так, Лано, так, дочко. Добре, що ти це розумієш.
– Це не дитина, а скарб, – розчулилася Ліда і обняла дівчинку.
– Я не знаю … але мені хотілося б вас нагодувати. Але я не знаю …
Гості засміялися.
– А ви не переживайте. Ми цілком вже адаптувалися до земної їжі. Лана, скажімо,
дуже любить варення і морозиво. А я … як це, Лано, у них ?
– Борщ і вареники, тату. Пора запам”ятати.
– Я зараз.
І Ліда кинулася накривати на стіл. А коли всі разом смачно поїли, Календ сказав:
– Ми, власне … ми, пані Лідо, ще вас не попередили, що ви з Каро, тобто з Артемком
будете мати ще одну проблему, і то дуже серйозну. Ви про те маєте знати і бути до
того готові.
Ліда напружилася, знову розхвилювалася.
– Ви маєте знати, що всі діти планети Кошор, власне, всі жителі планети Кошор … лі-

7.
тають. Отже …
– Як літають ?
– А дуже просто. Це для них цілком нормально. Лано.
І дівчинка плавно піднялася в повітря, покружляла в якомусь химерному танку, а
потім перелетіла через кімнату.
– Ой, леле ! – тільки й сказала Ліда і зачудовано дивилася на дівчинку. Трохи оговтав-
шись, вона сказала:
– Ніколи не повірила б, якби сама не бачила. І ви хочете сказати, що мій Артемко …
– Так. Саме те я хотів вам сказати. Ваш Артемко скоро почне літати. Щоб ви не
лякалися і не дивувалися. Але біда не в тому, що хлопчик буде літати. Проблема в
тому, як цей феномен скрити від землян. Тут ми з Ланою нічого так і не придумали.
Коли земляни дізнаються, вони замучать вас обох всілякими обстеженнями. А може
бути ще й така небезпека, що знайдуться злоумисники, які захочуть використати
літаючого хлопчика для … Лано, як це слово ?
– Для наживи, для збагачення.
– От-от. Для збагачення.
– Ви мене зовсім перелякали, – зізналася Ліда. – А не можна, щоб Артемко був собі
звичайним хлопчиком, як всі хлопчики на Землі ? Ну … щоб він не літав ?
– Ні, не можна. Тут ми нічим не можемо зарадити. Тут тільки треба якомога довше
ховати це від людей. Якщо це вам вдасться. Тільки я й сам не уявляю, як це можна
приховати. Він же дитина. Йому не заборониш. Особливо, якщо це для нього природ-
но.
– Скажіть … а коли почнеться ? Ну … його літання ?
– От як виповниться йому рік, тоді він і почне літати. А може й раніше.
– Що ж … я розумію, що у мене буде чимало проблем. Але я однак вам дякую. За
Артемка і за те, що ви обрали саме мене.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × three =