Казки до сніданку

~88~

-Та було б жаль, якби він такий хитрий не був. Спершу у матері все випитав, а потім ще й батога мого украв.
– Як? – злякалася жінка.
-Та ти не бійся. Я ж не дурень. Чарівного батога я сховав, а звичайного у куток поставив. От він того батога і вкрав, а тепер з ним морочиться. Треба його провчити, щоб сам зарікся красти і десятому б заказав, що такого робити не можна. Ще якби бідний який -то я б зрозумів. Ато в самого багатства того аж через край, а він на чуже зазіхає. Чекай же, я його провчу.
– А що ти хочеш зробити?
-А от побачиш.
Ярема обійшов всіх багачів, питаючи, чи не хочуть вони побачити, як їхній пан голий сидітиме в кропиві? Ніхто йому не повірив.
– От по сто карбованців з кожного за таку дивоглядію. Бо де ще таке побачиш?
Тільки умова одна: сидіти тихо. Бо як хто поворухнеться, чхне, кашляне чи
дочасно засміється – то все пропало.
От вже й сонце звернуло з полудня. Чимало людей, заховавшись в чагарях, чекали, доки з’явиться пан і сяде голий у кропиву. Дехто таки не вірив:
– Та бреше Ярема. З нас дурнів робить. Та не може такого бути, щоб пан та
голий, та в кропиві.
Але от з’явився пан. Пішки, сам один. Його чоло оросилося потом. Відхекався, оглянувся навколо та й став роздягатися. Дехто ледве стримував сміх. Такого дива ще ніхто не бачив. Кожен стримувався, бо ж попереду було найцікавіше – як пан полізе у кропиву. А пан вирішив не помалу, а таки відразу гулькнути. Як ускочив він у кропиву та будяки-то аж закричав несамовито. Де ж пак! Ніжне панське тіло до такого купелю не звикло. Стогне пан, аж завиває, а таки сидить. Дуже вже йому хочеться тих коней запопасти. Отак посидів він якийсь час, а всі чекають, що ж воно далі буде. Виліз пан з кропиви та будяків і, навіть не одягнувшись, давай батогом цвьохкати.
– Чи він бува не здурів? – не втримався котрийсь. А пан цвьохкає батогом, цвьохкає – а воно й нічого.
– Одурив мене клятий хлоп! Ну постривай, гунцвоте! Я ж тобі того не прощу.
Тут Ярема виліз із своєї схованки, а за ним і всі повиходили. А пан поміж
-89-

ними голий стоїть, як мати народила. Та й навіть забув про те, така злість на Ярему його розбирає. А Ярема підходить, посміхається та й питає:
– А що, пане, нічого з того не вийшло?
– Постривай же, клятий хлопе, я з тебе шкуру спущу. Я тобі покажу, як над статечними людьми сміятися.
– Чекайте, пане, ви ж у мене про батіг нічого не питали. А якби спитали, то я б вам сказав, що той батіг, що ви у мене, вибачайте, вкрали, нічого не вартий. Це простий собі батіг. А чарівний – ось він.
І Ярема цвьохнув раз, і вдруге, і втретє – і троє прегарних коней вже паслися на траві.
– Отак, паночку! А красти, між іншим, то гріх. Та одягайтеся вже, щоб часом не
застудилися. Ви ж до такого не звичний. А кропива – це нічого, це навіть дуже
корисно. Пан, крекчучи, став одягатися. Тіло йому пекло, свербіло, гуло. Але
більше, ніж все це, дошкуляв сміх, що лунав довкола. Всі скидалися Яремі по
сто карбованців. Ярема вже й брати не хотів, та багаті господарі сказали, що за
таке й більше вартує, що вони давно вже так не сміялися.
Прийшов Ярема додому та й аж тоді розказав жінці, як він пана провчив. Після цієї науки пан довго на люди не показувався – соромно було. Довго сердився на Ярему. І навіть не за те, що голий в кропиві посидів, а за те, що Ярема його перед людьми на посміховисько виставив.
А Ярема що? А що Ярема? Жив собі, поживав, добра наживав. Може й досі ще його нащадки живуть та своїх предків хвалять.

ЗМІСТ:
ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ З
КАЗКА – ЯК НЕ КАЗКА 4
ПАРУБОЧА ПРИГОДА 23
КОЛИСКА ДЛЯ ПРИНЦЕСИ 29
ЯК ІВАН ПО СВІТУ МАНДРУВАВ 51
ПРО ЧУМАЦЬКУ ДОЛЮ ТА ЗНАЙДЕНИЙ БАТІГ 80

-90-

-91-

шллл/.Ніего. ги/Оагіуа
ТЕТЯНА ФРОЛОВА КАЗКИ ДО СНІДАНКУ
малюнки ДАРІЯТИМОНІНА

комп ютерна верстка ОЛЕКСАНДРА СЕВЕРИНА
Підписано до друку 25.03.2008р.
Формат 70×100/16. Папір офс.
Гарнітура СаІіЬгі. Друк офсетний.
Ум.друк.арк 14,30.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eleven + fourteen =