ЧЕБРЕЦЕВИЙ СМУТОК

Чебрецевий смуток
Наспівала мати,
Чебрецеву долю
Дарувала нам.
Що без вас робити –
Мусите ви знати.
Що без вас робити
Дочкам і синам?
І затріпотіли
Десь пташині крила,
Обізвалась мати
Вітром в вишині:
— Передайте дітям
Все, що вас навчила,
Заспівайте внукам
Всі мої пісні.
Повернулись діти
В чебрецеву хату,
Повернулись внуки,
Сіли за столом.
Як же добре, мамо,
Як же добре, тату,
Що навчили всіх нас
Тішитись добром.
Залетіла мати
Ластівкою в хату,
І лелека-тато
Знявся на крилі.
— Як же добре, діти,
Що мої внучата
Не знялися в вирій
З рідної землі.

ДОЛІ

Я дякую примхливій долі,
Що посила вона мені
Не тільки прикрощі та болі,
Але й щасливі ясні дні.
А ще їй дякую, що душу
Ніяка заздрість не пече.
Чого не маю, то й не мушу.
А може й буду мати ще.
Чужої слави не приймаю
І ворогам за зло не мщу.
Любов чужу не переймаю,
Але й свою не відпущу.

Найкращий вірш мій ще напишеться

Ще найкращий вірш мій не написаний
і найкраща пісня не доспівана.
Білий світ, дощами заколисаний,
теплим вітром вся земля овіяна.
І травина кожна сонцем тішиться,
плід кожніський соком наливається…
І найкращий вірш мій ще напишеться,
і найкраща пісня доспіваться.
Білий світ, вітрами заколисаний,
літо землю застеля покосами.
Ще найкращий вірш мій не написаний,
я його знайду у своїй осені.
Тільки, Боже, дай мені омитися
від людської скверни і спокуси,
дай мені з джерел твоїх напитися
і допоможи мені, Ісусе…